Спроба введення кримінальної відповідальності у сфері застосування ДРТ. Наскільки вдала?

18 січня 2022
Аналіз адвоката Юлії Дузь
 
Тема законодавчих змін довкола ДРТ не вщухає в парламентських кабінетах. 13 січня 2022 року народними депутатами, у своїй більшості від провладної фракції, передано законопроект № 6517, яким пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України у сфері застосування ДРТ.

1) Зокрема, пропонується ввести кримінальну відповідальність за перенесення ембріона людини в організм жінки без її згоди.
У мене є питання до об’єктивної сторони даного правопорушення. Як можна перенести ембріон до організму жінки без її згоди?

Наказом МОЗ № 787 від 09.09.2013 року встановлено етапність запліднення in vitro (далі - ЗІВ). Ембріотрансфер (перенесення ембріонів у порожнину матки) — це один з етапів ЗІВ, якому передує тривала підготовка жіночого організму до такого перенесення. Гіпотетично я можу допустити можливість перенесення ембріона до організму жінки без її згоди лише у випадку порушення ч. 2 п. 3.8 наказу: «до порожнини матки рекомендується переносити не більше 1-2 ембріонів. Проте при прогнозованій зниженій імовірності імплантації можливе перенесення більшої кількості ембріонів — 3 (з клінічним обґрунтуванням та за згодою пацієнтки)». Тобто ситуація, коли замість погодженої із пацієнтом кількості ембріонів їй переносять більшу кількість.

Якщо саме така об’єктивна сторона правопорушення, то чи є необхідність в окремій статті Кримінального кодексу України, тоді як існує чинна норма про невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків (ст. 140 КК України)? Тим більше, що із санкції запропонованої статті випливає необережна форма вини та спеціальний суб’єкт.

2) Даним законопроектом пропонується відповідальність за розголошення відомостей про застосування ДРТ, але і тут є питання.

На момент внесення законопроекту до ВРУ в Україні є законодавчо закріплене визначення ДРТ — це методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах in vitro. Це означає, що відомості про застосування ДРТ у своїй сукупній більшості захищені медичною таємницею, за розголошення якої вже передбачена кримінальна відповідальність.

Зазначаючи про відповідальність для загального суб‘єкта, який діятиме «всупереч волі осіб», які брали участь у застосуванні ДРТ, то попередньо треба б було зрештою прийняти закон про ДРТ, яким чітко встановити коло осіб, які можуть брати участь у цих технологіях, межі їхніх прав та обов’язків, вид правовідносин між ними та чіткий порядок їх волевиявлення.

3) Це ж стосується і третьої ініціативи у цьому законопроекті, якою планується відповідальність за порушення наслідування генетичних зв’язків при перенесенні ембріона в організм жінки в результаті застосування ДРТ.

Що таке «наслідування», «генетичні зв’язки», «ембріон»? Де законодавчо визначені ці терміни?

Якщо суб’єктом правопорушення у другій частині запропонованої статті є службова особа або працівник медичного закладу, які ще й документи підробили, то хто ж тоді суб’єкт першої частини?

Умисно порушити генетичний зв’язок дитини з її генетичними батьками (або одним з них) при перенесенні в організм жінки ембріона, заплідненого in vitro в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій може виключно особа, яка володіє відповідними професійними навичками й має право їх застосовувати. І як довести прямий умисел? А в разі якщо медичний працівник не навмисно переплутає ембріони, то за це відповідати не потрібно?

Загалом ініціатива схвальна і довгоочікувана. Проте вона передчасна. Вважаю, що питання відповідальності учасників ДРТ має бути врегулюване або разом із прийняттям закону про ДРТ, або після цього.

І відповідальність має бути визначена для всіх, у тому числі й для генетичних батьків, які не забирають своїх дітей або ж не виконують свої зобов‘язання перед сурогатними мамами.