"На війні чоловік може отримати поранення несумісні з репродуктивною функцією. Але після повернення додому від нього зможуть народитися діти", - пояснює вона.
Для цього чоловіку треба залишити нотаріальну заяву про те, що його дружина чи партнерка зможе використати його біоматеріал для інсемінації чи ЕКО і за яких умов.
"Інша історія, коли в чоловіка немає дружини чи жінки з якою він живе, а лише батьки. Виходить морально-юридична колізія. В Україні це питання неврегульоване", - розповідає Олена Бабич.
Також законодавством не врегульована постмортальна репродукція - тобто використання репродуктивних клітин людини після її смерті.
"Репродуктивний матеріал не може бути предметом заповіту. Будь-яке доручення втрачає свою силу з моменту смерті особи. Тому це проблема", - пояснює юристка.
Водночас за її словами, певні юридичні механізми все ж існують. Відповідна нотаріальна заява, складена чоловіком за життя, може стати своєрідним компромісом.
"Водночас багато клінік остерігається так робити саме через прогалину у законодавстві. А профільний закон намагаються прийняти вже багато років", - каже Олена Бабич.
Ембріологиня Ольга Малюта додає, що питання з постмортальним використанням біоматеріалу в Україні було дуже дискусивним і до повномасштабної війни.
Вона наводить у приклад Ізраїль, де дозволено використовувати сперму бійців, які загинули.
"Я б хотіла, щоби в Україні щось зсувалося з мертвої точки в цьому питанні", - каже науковиця.
Повний матеріал можна почитати за посиланням.