Олена - експерт №1 в сфері медичного права, засновник і керівник Адвокатського бюро Олени Бабич. Понад 16 років займається питаннями захисту інтересів лікарів та клінік, бере активну участь в розробці законопроектів, що регламентують роботу медичної галузі. Редакція журналу «Приватний лікар» висловлює подяку Олені за згоду детально висвітлити тему лікарської таємниці: кому, коли і за яких умов лікар може повідомляти інформацію про стан здоров'я пацієнта, і що буде, якщо порушити закон.
ПЛ: Олена, почну з самого насущного питання: наскільки законно використовувати фото пацієнтів в якості контенту для просування в інтернеті?
О.Б.: Якщо говорити про демонстрацію фото і відео в інтернеті, то в останні роки зросла активність лікарів на он-лайн майданчиках. Дуже часто медичні фахівці хочуть ділитися результатами своєї роботи з аудиторією в соцмережах, щоб залучати більше нових пацієнтів. Це стосується стоматологів, пластичних хірургів, косметологів. Ми бачимо в соціальних мережах фотографії «до» і «після» процедур або втручань. Зауважу, що ще одним популярним форматом для просування стає демонстрація відеозаписів операцій або пряма трансляція операційного процесу. Найчастіше це стоматологія, б'юті-індустрія, ін'єкційна косметологія, рідше - відео порожнинних операцій. Я зараз не буду говорити про етико-моральні аспекти цих дій, а торкнуся лише юридичної площини. Лікарі повинні розуміти, що демонструвати будь-яку фотографію пацієнта або транслювати відео, на якому є пацієнт, без письмової згоди на це пацієнта заборонено.
ПЛ: Як з юридичної точки зору розцінюється використання фотографій пацієнта в доповідях лікарів на медичних конференціях?
О.Б.: Чомусь на вузькоспеціалізованих конференціях на сьогодні вважається нормою демонструвати пацієнта до і після лікування, і при цьому йде демонстрація відкритого обличчя пацієнта. Багато лікарів при цьому вважають, що використання фото пацієнта на медичній конференції не є розголошенням лікарської таємниці - мовляв, там же на конференції тільки лікарі, це спеціалізований захід і т.п. Ця думка помилкова! Використання фотографій в будь-яких місцях без згоди пацієнта неможливо. Тільки при наявності письмової згоди пацієнта можлива фото- і відео-фіксація, а також демонстрація фото пацієнта. Виняток із правил - коли неможливо ідентифікувати пацієнта на фото або відео.
ПЛ: Як має виглядати цей документ - письмова згода пацієнта? Він складається в довільній формі чи є шаблон?
О.Б.: Як такого шаблону немає. Кожна клініка або лікар, які хочуть використовувати фото пацієнтів в навчальних, маркетингових та інших цілях, повинні розробити для себе форму-шаблон або взяти в інтернеті приклад і адаптувати під себе. Суть цього документу повинна полягати в тому, що пацієнт дає свою згоду на використання фотографій і в цьому ж документі зазначено ДЕ саме він дає право використовувати свої фотографії. Безумовно, що перед тим, як просити згоду пацієнта на використання фотографій, лікар повинен пояснити, де він планує використовувати ці фотографії. Чому це важливо? Та хоча б для того, щоб, гортаючи стрічку Фейсбук, чи бува не побачити себе там, де зовсім не очікував побачити. І такі випадки в моїй практиці були, коли я в стрічці Фейсбук бачила своїх знайомих, дзвонила їм і питала: «А ви ж дали згоду на використання своїх фото, так?». У відповідь я чула: «Ні, згоди не давали». Тому наголошую, що в документі, написаному пацієнтом, має бути зазначено де саме він дозволяє використовувати свої фотографії. Можливо, він не проти використання фото на конференціях на медичну тематику, але при цьому проти використання фото для Фейсбук або інстаграма.
ПЛ: Чи правильно я розумію, що пацієнт повинен дати згоду як на фото- або відео фіксацію, так і на використання фото і відео?
О.Б.: Абсолютно вірно! Це можна вказати в одному документі. Слід пам'ятати, що у нас по законодавству фотографування фізичної особи без її згоди заборонено.
ПЛ: Яке покарання законодавчо передбачено за такий вид порушення прав пацієнта?
О.Б.: Коли лікар використовує фотографію пацієнта, демонструючи результати лікування, тим самим він розголошує лікарську таємницю, яку він зобов'язаний зберігати! Тобто він розголошує і факт звернення за медичною допомогою, і робить публічною інформацію про проведені процедури і маніпуляції. У такій ситуації є підстави для стягнення моральної шкоди. Лікар повинен розуміти, що він ризикує в даному випадку грошима, хоча також є стаття Кримінального кодексу, яка передбачає кримінальне покарання в разі, якщо розголошення лікарської таємниці спричинило за собою тяжкі наслідки.
ПЛ: Як правильно надавати інформацію при запиті по телефону або електронною поштою?
О.Б.: Якщо ми говоримо про лікарську таємницю, то ми повинні розуміти, що лікарі та інші співробітники лікувального закладу, яким так чи інакше під час виконання професійних обов'язків стали відомі діагноз, результати обстеження, сімейна або інтимна таємниці пацієнта, повинні зберігати цю інформацію в таємниці, крім особливих випадків, передбачених законодавством. Тобто навіть факт звернення є об'єктом лікарської таємниці. Не секрет, що на адресу лікувальних закладів приходять абсолютно різні запити, і в тому числі часто дзвонять пацієнти самі або родичі пацієнтів з проханням про надання тієї чи іншої інформації. Необхідно розуміти, що ви ніколи точно не знаєте, хто саме на тому кінці дроту. Виняток, напевно, можуть становити випадки, коли лікар дає свій мобільний телефон пацієнтові, впізнає його по телефону і може чітко ідентифікувати абонента як свого пацієнта. Йдеться про те, що на колл-центр лікувального закладу дзвонить хтось і видає себе, починаючи від родича пацієнта і закінчуючи Генеральною прокуратурою або адміністрацією Президента (таке теж буває), і намагається з'ясувати «А ось у вас є такий пацієнт і який у нього діагноз?». У більшості випадків надання інформації за таким запитом кваліфікується як розголошення лікарської таємниці. Я раджу прийняти правило, якого зобов’язані дотримуватися всі співробітники клініки: інформація по телефону не надається. В ідеалі лікувальний заклад має визначити порядок видачі медичної документації та інформації за зовнішніми запитами. Кожен письмовий запит повинен бути проаналізований і має бути прийнято рішення чи є підстава для надання інформації.
ПЛ: Відмова від надання інформації часто викликає у пацієнтів бурю обурення. Як бути?
О.Б.: Так, це дилема: бути клієнторієнтованими або юридично захищеними. Нещодавно один з користувачів Фейсбук проводив експеримент: він звернувся в дві клініки, і в одній з них при телефонному зверненні він був ідентифікований за номером телефону, після чого йому була надана вся інформація. У другій клініці йому відмовили у видачі інформації, попросивши приїхати особисто для отримання результатів обстеження. Після цього він написав у фейсбуці пост, повний обурення і звинувачень на адресу "не-клієнтоорієнтованої клініки». Хоча насправді в другому лікувальному закладі його інформація була більш надійно захищена. Варто також знати юридично правильний алгоритм надання інформації родичам і близьким пацієнта. Клініка і лікар повинні розуміти, що інформацію вони можуть надавати тільки самому пацієнту (якщо мова йде про повнолітнього). Чоловік / дружина / мама / тато повнолітнього пацієнта не є законними представниками пацієнта! Лікарі надають інформацію пацієнтові, а він уже сам вирішує з ким і в якому обсязі ділитися цією інформацією.
ПЛ: На одному з ваших семінарів ви говорили, що медична документація є власністю лікувального закладу. І пацієнту в разі необхідності надати дані з медичної документації в іншу лікувальну установу дається «виписка» з цієї документації. Прокоментуйте, будь ласка.
О.Б.: Так, насправді амбулаторна карта або історія хвороби - це звітна медична документація, яка повинна зберігатися в лікувальному закладі. Вона ведеться відповідно до вимог Міністерства охорони здоров'я і якщо пацієнт хоче отримати будь-яку інформацію, то на цей випадок передбачена спеціальна форма - Виписка з амбулаторної карти або Виписка з історії хвороби (епікриз). Правильно - не видавати амбулаторну карту на руки пацієнту. Тому що, коли трапиться якесь ЧП, буде перевірка МОЗ, будуть претензії з боку пацієнта, а у вас немає карти - то у вас не буде можливості захистити себе. Я рекомендую уникати видачі медичної карти на руки пацієнту. У разі, якщо карта була викрадена або не повернута, ви повинні зафіксувати цей інцидент. Так, приміром, в одній із стоматологічних клінік недавно стався випадок, коли пацієнт вкрав карту, силою вирвавши її з рук адміністратора. Співробітниця не розгубилася, повідомила адміністрацію. Та викликала поліцію, яка зафіксувала факт крадіжки громадянином своєї медичної карти. При пред'явленні через якийсь час претензій пацієнтом на неякісне лікування в цій клініці факт крадіжки меддокументації був розцінений не на користь пацієнта і той не отримав задоволення своїх претензій.
ПЛ: Наскільки безпечно з юридичної точки зору для лікаря / клініки трансляція в інтернет ходу операції, фото видалених органів, фрагментів тощо?
О.Б.: Правомочність цих дій в даному випадку не відрізняється від демонстрації фотографій. Як з моральної, так і юридичної точки зору я не рекомендую це робити без відома і без письмової згоди пацієнта. Тому що це - порушення прав пацієнта. При незадокументованій згоді пацієнта (наприклад, воно було усним) лікар може виявитися в дуже неприємній ситуації, якщо пацієнт раптом передумає.
Коли під час оперативного втручання неможливо ідентифікувати пацієнта за фрагментами операційного поля, то згода пацієнта не потрібна. Коли ж мова йде про таке втручання, коли зона оперативного втручання або ракурс зйомки дозволяє ідентифікувати пацієнта, то в цьому випадку письмова згода пацієнта обов'язкова.
ПЛ: Згода батьків на медичну допомогу неповнолітнім дітям: коли вона потрібна? І друге питання: хто з батьків уповноважений давати згоду, якщо вони розлучені?
О.Б.: Давайте спочатку поговоримо про надання інформації про стан здоров'я дитини на запити батьків. Законними представниками дитини (а це вік до 18 років) є його батьки: тато і мама. Обоє батьків мають рівні права щодо дитини, незалежно від того, з ким проживає дитина розлученої пари. Якщо на адресу ЛПУ приходить запит від одного з батьків на отримання інформації про стан здоров'я дитини, проведене лікування, результати обстеження та інше, то лікувальний заклад зобов'язаний надати таку інформацію. Акцентую увагу на тому, що інформація надається після верифікації особи запитувача (документи, які підтверджують батьківство чи материнство). Навіть в разі, коли один з батьків наполягає на забороні надання інформації колишньому чоловікові (колишній дружині), слід знати, що така вимога є незаконною. Ні батько, ні мати не можуть заборонити лікувальному закладу надавати інформацію другому з батьків. Це порушення прав одного з батьків.
З огляду на деякі колізії в українському законодавстві, я б рекомендувала надавати медичну допомогу дитині після 14 років і за згодою дитини, і за згодою одного із її законних представників.
ПЛ: Ви часто радите лікарям і медичним закладам більше спілкуватися з пацієнтами, аргументуючи це тим, що 80% судових позовів не виникало б, якби була налагоджена правильна комунікація.
О.Б.: Так, це найпростіший метод попередити більшість конфліктів. Це означає, що часто не довести справу до суду було питанням достатності спілкування лікаря з пацієнтом. На перший погляд це здається банальною порадою, але керівники лікувальних установ прекрасно розуміють, про що я говорю. Сівши та проговоривши з пацієнтом всі аспекти діагностики і лікування, більшість питань можна зняти. Тому що непорозуміння, завищені очікування і перекручена інформація часто дають грунт для пред'явлення претензій пацієнтом. Але «поговорити з пацієнтом» - це не прийти на переговори з адвокатом. Це спілкування з пацієнтом всіх тих фахівців, які можуть проявити емпатію, дати вичерпну інформацію та переконати пацієнта, зберігши йому статус-кво.
ПЛ: Олена, на щорічному Legal Medical Forum, який традиційно пройде 24 квітня 2020 року, які питання, крім лікарської таємниці, будуть розглянуті?
О.Б.: На кожному Legal Medical Forum я намагаюся піднімати важливі практичні теми, які стосуються медиків. Однозначно, ми будемо говорити і про лікарську таємницю, і про кримінальну відповідальність лікаря, і про законодавчі аспекти медичної діяльності, способи юридичного захисту лікарів, грамотне ведення медичної документації. Ми завжди намагаємося дати максимум корисної інформації, яка заощадить нерви і гроші власникам медичних установ. Ми розвиваємо юридичну компетентність медичного ринку, і запрошуємо вас стати учасником Legal Medical Forum-2020.
Розмовляла Олена Труш