"Так званих медичних судових справ, в яких пацієнти звертаються з позовами до лікувальних закладів, із кожним роком більшає, але практика ухвалення рішень дуже різноманітна, і на користь пацієнтів, і на користь медичних закладів", - сказала агентству адвокат Олена Бабич, що спеціалізується у сфері охорони здоров'я.
Водночас, за її словами, захист прав медиків у таких справах "є досить актуальною проблемою". При цьому йдеться і про соціальні права, гарантовані державою, і в частині прав лікаря в лікувальному процесі.
"Якщо аналізувати наявну нормативну базу, то у лікаря під час лікування пацієнта суцільні обов'язки і дуже мало прав. Як відстояти ці права грамотно, багато медиків, на жаль, не знають. Система охорони здоров'я, за моїми спостереженнями, на сьогодні має скоріше "каральний" характер стосовно лікарів, здебільшого ніхто не розбирається в проблемних лікарських ситуаціях, їхніх причинах, не аналізує на предмет, як уникнути їх у подальшому", - констатувала вона.
Бабич наголосила, що лікар несе повну відповідальність за лікування пацієнта, при цьому юридична відповідальність лікаря в лікувальному процесі може бути і цивільно-правовою, і кримінальною.
"Цивільно-правову відповідальність несе за свого працівника роботодавець - медичний заклад. У разі виплати відшкодування пацієнту в судовому порядку за неналежно надані медичні послуги такий медичний заклад може звернутися з регресним позовом до лікаря і зобов'язати його компенсувати ці виплати. Кримінальна ж відповідальність є персональною, і несе її особисто лікар", - пояснила вона.
При цьому адвокат звернула увагу на те, що в українському законодавстві немає поняття "лікарської помилки", а Кримінальний кодекс передбачає кримінальну відповідальність лікаря за невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого або недобросовісного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. Це може бути неправильний або невчасно встановлений діагноз, неправильно обрана тактика лікування або операції, залишення пацієнта без належної медичної допомоги, недостатній контроль над медичною технікою тощо. Під тяжкими наслідками, завданими пацієнту, маються на увазі: смерть, самогубство, завдання важких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Бабич також зазначила, що під час розгляду медичних справ у судах як експертів можуть залучати лікарів різних спеціальностей залежно від виду медичної допомоги, які пройшли відповідну підготовку та здобули кваліфікацію судового експерта за певною спеціальністю.
За її словами, проблема виникнення конфліктів і судових спорів актуальна для всіх спеціальностей, однак три основні напрями, де виникають такі спори, – це акушерство, хірургія (усі її види) та стоматологія.
Водночас Бабич наголосила на поширенні практики шантажу з боку пацієнтів, зокрема в сферах стоматології та естетичної медицини.
"Я зараз не про реальне завдання шкоди пацієнту, а про випадки, коли пацієнт проходить лікування, отримує послугу, і на якомусь етапі його суб'єктивно починає щось "не влаштовувати". Він висуває претензії з певними елементами шантажу - "або ви мені гроші повертаєте і ще ось таку суму згори, або я писатиму про вас у соцмережах погані відгуки, звернуся на телебачення, в усі контрольні органи із скаргами, в поліцію і суд", - поділилася спостереженнями адвокат.
Вона зазначила, що пацієнти подають позови не лише до приватних медзакладів, а й до державних і комунальних бюджетних клінік. При цьому обґрунтованою є лише частина позовів. Багато позовів виникають унаслідок порушення лікарями принципів етики та деонтології, коли лікарі дають пацієнту несхвальні відгуки про дії інших лікарів, "така думка не завжди є об'єктивною".
"У будь-якому разі в Україні бракує системи страхування професійної відповідальності лікарів, яка реально працювала б і за якої кожен лікар та лікувальний заклад почувалися б захищеними", - наголосила Бабич.
Джерело https://ua.interfax.com.ua/news/pharmacy/719354.html