Чому виникають конфлікти між лікарями та пацієнтами
Перша причина конфліктів – це незадоволення пацієнта отриманою медичною допомогою, лікуванням. Це незадоволення може бути суб’єктивним та об’єктивним: суб’єктивне має місце, коли пацієнт вважає, що щось зроблено не так, хоча об’єктивно все лікарем було зроблено нормально. Друга причина – це недотримання прав пацієнтів. Лікар не завжди знає всі права пацієнтів і може порушити якесь право, і це призводить до конфлікту. Третя причина – це незадоволення пацієнтом сервісом, який він отримує в лікувальному закладі. Тут в більшості мова йде про приватний сектор, коли медична допомога вартує чималих коштів. Тоді пацієнт розраховує, що окрім медичної допомоги він отримає сервіс на високому рівні. І остання причина – це порушення лікарями принципів етики й деонтології. Пацієнт проходить лікування в одного лікаря і в якийсь момент вирішує отримати альтернативну думку. Він приходить до іншого лікаря та іноді такий лікар, не знаючи всієї картини, одразу каже пацієнту, що все робили не так, операцію провели неправильно і в пацієнта в 90 % випадків виникає конфлікт з попереднім лікувальним закладом. Хоча не завжди ця інформація є об’єктивною.
Про довіру між пацієнтом та лікарем
Довіра є абсолютно етичною, а не юридичною площиною/ Вона ніде в законодавстві не закріплена. Пацієнт має довіряти лікарю і має право обирати його. А от юридичний зміст має процедура фіксації відносин лікар-пацієнт Коли пацієнт перебуває в лікувальному закладі чи реанімації, усе, що відбувається, фіксується лікарем та медичним персоналом шляхом відповідних записів в медичну карту пацієнта. Це процес, в який ані пацієнт, ані його родичі чи законні представники не можуть втручатися. За загальним правилом, вся надана медична допомога фіксується в медичній документації. Відтак, коли є конфлікт чи проведення судового розслідування в рамках кримінального провадження, досліджується саме ця медична документація, медична карта, яку заповнюють лікарі і медичний персонал.
В чому різниця між договором про надання медичних послуг та згодою на лікування?
Згода є обов’язковим медичним документом, тому що законодавство визначає, що лікування, медична діагностика можливі лише після надання на це згоди пацієнта. До 2012 року не було форми згоди, то на сьогодні є затверджена форма 103-О. Лікар обов’язково перед початком лікування повинен надати інформацію та отримати згоду пацієнта на лікування, яку він фіксує шляхом проставлення підпису в цій згоді Проте більшість приватних лікувальних закладів, які, на відміну від комунальних, будують більш юридично грамотні стосунки, роблять договори. Але якщо ви приходите в лікувальний заклад і вам не пропонують такий договір, тут немає нічого страшного. Проте згода має бути обов’язковою. Єдиний випадок, коли згоди не потрібно – це коли людина перебуває в непритомному стані, , який загрожує життю та здоров'ю. В такому випадку лікарі не зобов'язані брати згоду пацієнта чи його родичів.
Джерело: інтернет-видання «Суспільне Мовлення»
Перша причина конфліктів – це незадоволення пацієнта отриманою медичною допомогою, лікуванням. Це незадоволення може бути суб’єктивним та об’єктивним: суб’єктивне має місце, коли пацієнт вважає, що щось зроблено не так, хоча об’єктивно все лікарем було зроблено нормально. Друга причина – це недотримання прав пацієнтів. Лікар не завжди знає всі права пацієнтів і може порушити якесь право, і це призводить до конфлікту. Третя причина – це незадоволення пацієнтом сервісом, який він отримує в лікувальному закладі. Тут в більшості мова йде про приватний сектор, коли медична допомога вартує чималих коштів. Тоді пацієнт розраховує, що окрім медичної допомоги він отримає сервіс на високому рівні. І остання причина – це порушення лікарями принципів етики й деонтології. Пацієнт проходить лікування в одного лікаря і в якийсь момент вирішує отримати альтернативну думку. Він приходить до іншого лікаря та іноді такий лікар, не знаючи всієї картини, одразу каже пацієнту, що все робили не так, операцію провели неправильно і в пацієнта в 90 % випадків виникає конфлікт з попереднім лікувальним закладом. Хоча не завжди ця інформація є об’єктивною.
Про довіру між пацієнтом та лікарем
Довіра є абсолютно етичною, а не юридичною площиною/ Вона ніде в законодавстві не закріплена. Пацієнт має довіряти лікарю і має право обирати його. А от юридичний зміст має процедура фіксації відносин лікар-пацієнт Коли пацієнт перебуває в лікувальному закладі чи реанімації, усе, що відбувається, фіксується лікарем та медичним персоналом шляхом відповідних записів в медичну карту пацієнта. Це процес, в який ані пацієнт, ані його родичі чи законні представники не можуть втручатися. За загальним правилом, вся надана медична допомога фіксується в медичній документації. Відтак, коли є конфлікт чи проведення судового розслідування в рамках кримінального провадження, досліджується саме ця медична документація, медична карта, яку заповнюють лікарі і медичний персонал.
В чому різниця між договором про надання медичних послуг та згодою на лікування?
Згода є обов’язковим медичним документом, тому що законодавство визначає, що лікування, медична діагностика можливі лише після надання на це згоди пацієнта. До 2012 року не було форми згоди, то на сьогодні є затверджена форма 103-О. Лікар обов’язково перед початком лікування повинен надати інформацію та отримати згоду пацієнта на лікування, яку він фіксує шляхом проставлення підпису в цій згоді Проте більшість приватних лікувальних закладів, які, на відміну від комунальних, будують більш юридично грамотні стосунки, роблять договори. Але якщо ви приходите в лікувальний заклад і вам не пропонують такий договір, тут немає нічого страшного. Проте згода має бути обов’язковою. Єдиний випадок, коли згоди не потрібно – це коли людина перебуває в непритомному стані, , який загрожує життю та здоров'ю. В такому випадку лікарі не зобов'язані брати згоду пацієнта чи його родичів.
Джерело: інтернет-видання «Суспільне Мовлення»