+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1
     
Підставою для визначення клієнту оскаржуваного податкового зобов'язання слугували твердження представника ДПІ про безпідставне формування податкового кредиту по взаємовідносинам зі своїм контрагентом, оскільки, на переконання податкового органу, правочин з цим контрагентом був укладений без мети настання реальних наслідків.
 
Однак на підставі правової позиції спеціалістів Бюро ретельній підготовці касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України задовільнила вимоги касаційної скарги на користь клієнта, виходячи з того, що підставами для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Під час розгляду скарги було встановлено, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин; окремі дефекти форми чи змісту первинних бухгалтерських документів не можуть слугувати підставою для визнання нереальності господарських операцій; товарно-транспортні накладні, на відсутність яких посилаються суди попередніх інстанцій, як на підставу для відмови у задоволенні позову, не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними господарських операцій, оскільки ані товарно-транспортні накладні, ані подорожні листи не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду прийшла до висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування позивачу спірного податкового зобов'язання. Висновки акту податкової перевірки про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Окрім вказаного вище, судова колегія звернула увагу на те, що частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Справу супроводжувала адвокат Леся Хороленко.