+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1
     
Леся Черевко, адвокат Адвокатського бюро Олени Бабич, #адвокат_у_декреті
 
- Що спонукало Вас до вибору навчання на юридичному факультеті та професії адвоката зокрема?

Дитячі мрії і віра в справедливість. Всерйоз про навчання на юридичному факультеті я стала задумуватись десь з 8 класу, коли в переліку шкільних предметів з’явилось правознавство. З того часу я із захопленням читала спеціалізовану літературу, приймала участь у конкурсах та олімпіадах. Після здачі державних іспитів без роздумів подала документи на вступ до двох ВУЗів. Доля розпорядилась так, що мені вдалось вступити на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ще у студентські роки, у вільний від навчання час та завдяки лояльності мого керівника, я стала офіційно працювати юрисконсультом у спеціалізованій мережі маркетів. Саме там я змогла закріпити на практиці все, чого навчилася в університеті – це і перший судовий процес, і спілкування з клієнтами, і переговори з контрагентами.

Про зайняття адвокатською діяльністю почала задумуватись вже згодом, коли отримані знання та здобутий досвід потрібно було переводити на якісно новий професійний рівень. А після того, як юридична спільнота стала жваво обговорювати зміни до процесуальних кодексів, вирішила вже остаточно.

- Чому обрали для себе сферу податкових спорів?

Під час навчання на магістратурі, я обрала спеціалізацію господарського права та процесу. Вже тоді я хотіла працювати з «реальним світом» - ТОВками і ФОПами, справжніми договорами і спорами. І згодом, протягом декількох років практикувала, здебільшого, саме в цій сфері.

Після зміни роботи, однією із перших моїх судових справ став спір з податковою інспекцією за результатами планової перевірки. Я дуже хвилювалась, коли приймала дану справу, адже до того часу не займалась податковими тяжбами та й взагалі намагалась триматись осторонь від даного напрямку. Проте робота диктує свої правила. Мені довелось штудіювати Податковий кодекс та Кодекс адміністративного судочинства, виправляти помилки у вже поданому позові, готувати безліч додаткових пояснень та подавати докази, які були упущені під час перевірки та процедури адміністративного оскарження.

Це була нелегка справа, та ще й розгляд від першої до касаційної інстанції пройшов два кола. Проте це був мій перший кейс, який приніс клієнту 100% перемогу над аргументами податківців, а мені – грандіозний досвід, неймовірне задоволення від можливості «сперечатися» з державою  і стати переможцем у цьому спорі)

Саме так я відкрила для себе податкове права. І з того часу все більшу частину моєї роботи стали займати саме спори з фіскальними органами. Такий напрям дає можливість постійно навчатись, зважаючи на численні зміни у законодавстві, та отримувати новий досвід.
 
- Професія "адвокат" для Вас - це?

Для мене це не просто професія. Це – стиль життя! Адже коли дуже сильно любиш свою роботу - ця робота стає твоїм життям. Вже після кількох років роботи я стала ловити себе на тому, що навіть в якихось сімейних обставинах думаю не як жінка, а як адвокат)) Я завжди намагаюсь проаналізувати всі можливі варіанти і вибрати найбільш підходящий для клієнта, коли я в офісі, і для сім’ї - коли вдома. У мене не існує чіткого розмежування: ось тут я «адвокат», а тут – дочка, дружина, мама, подруга.

Мабуть саме таке відношення до моєї професії і допомогло мені продовжувати працювати і під час відпустки по вагітності та пологах, і вже після народження дитини. А також, окрім роботи в адвокатській компанії, розпочати власний проект. «Парасолька від податків» - це продовження моєї сфери інтересів, на створення якої мене надихнуло бажання в одному місці за зручним посиланням знаходити корисні поради та цікаві судові рішення, які стануть в пригоді юридичним особам у боротьбі з фіскальними органами.

- Як швидко Ви повернулись до роботи?

Я її просто не покидала)) Адже адвокатом можна бути не лише в офісі, в суді чи на діловій зустрічі. Я – адвокат в будь-якому місці, де є доступ до інтернету, ноутбук і кава)) Пам’ятаю як приїхали в пологовий будинок з ноутбуком і папкою документів)) Аналогічна ситуація була і вдома. Головне - підтримка рідних, віра в свої сили і раціональне планування часу!

У деяких моментах робота кардинально позитивно змінювала ситуацію навкруги, допомагала відволіктись і переключитись. Вже через 2 місяці після пологів я поїхала на судове засідання) Довго готувалась ввечері, зранку хвилювалась – чи зможу і в суд потрапити, і не нашкодити розпорядку дня своєї малечі)) В суді як могла підганяла розпорядника, щоб слухали справи більш-менш вчасно. Але, на жаль, там ніхто не знає, що годування немовлят відбувається також по розкладу)) І цей розклад набагато точніший, ніж судові слухання)

Я впевнена, що таких як я – працюючих мам в декреті, багато. Але всі ми мовчимо і продовжуємо тихенько трудитись. Однак я вважаю, що про такі речі варто відкрито говорити, ділитись своїми переживаннями, хвилюваннями і, звісно, досвідом. Можливо комусь це допоможе повірити в себе, зловити це відчуття «я зможу, я хочу, я буду». Адже це чудово – поєднувати класну роботу, яку не хочеш залишати, і насолоджуватися материнством.

- Яким Ви бачите майбутнє української адвокатури?

Я хочу працювати в цій професії ще багато років. Хочу, щоб на мою роботу не тиснули ні обмеження з боку держави, ні політичні дії урядовців. Хочу, щоб ніхто, крім самих адвокатів, не контролював адвокатське самоврядування. А ми самі, щоб накінець в ньому розібралися – хто там і для чого. Я хочу, щоб припинилися незаконні обшуки у клієнтів, і щоб суспільство перестало думати, що коли ти захищаєш злочинця – то сам є злочинцем. Я щиро вірю, що право на захист має кожен. І що кожен адвокат повинен пам’ятати, що в процесі він Адвокат. Повага до нашої професії залежить в першу чергу від того, як ми самі відносимося до наших опонентів, як зберігаємо адвокатську таємницю і чи добросовісно працюємо на благо клієнтів. Саме за цим – майбутнє адвокатури, наше майбутнє.