+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1
     
Олена Бабич, адвокат, експерт в галузі медичного права, керівник Адвокатського бюро, для журналу «Слово о здоровье»
 
Чи існує реальна система захисту лікарів в Україні?

Як такої системи захисту лікарів на державному рівні в Україні не існує. Є низка нормативно-правових актів, положення яких частково покликані захищати права та інтереси лікарів. Але системного підходу, коли б лікар міг спокійно робити свою справу, знаючи, що в разі якоїсь помилки чи проблеми він захищений - такого, на жаль, немає.

Чому так відбувається? Чи включає медреформа зміни юридичного аспекту медичної діяльності?

З огляду на хаотичну законотворчу діяльність народних депутатів говорити про комплексний підхід до реформування галузі, зокрема в юридичній його частині, не доводиться. Але є надія. Ми невідворотно віддаляємося від безоплатної медицини, коли пацієнти не сприймали допомогу лікаря як послугу.
 
Коли за медичні послуги потрібно платити, пацієнти зовсім по-іншому починають відноситися до лікарів. Вони стають більш вимогливими, прискіпливими, відстоюють свої права, але при цьому, як показує практика, нерідко самі порушують права медичних працівників. В результаті, кількість скарг і позовів пацієнтів до лікарів постійно збільшується. Через це ми не маємо іншого шляху, як поступово розробляти механізми юридичного захисту прав лікарів. Адже на разі в нашому суспільстві побутує така думка, що у лікаря мають бути лише безкінечні обов’язки і, на відміну від пацієнта, майже жодних прав. Це неправильно. Між правами пацієнта і лікаря має бути розумний баланс.

На жаль, сьогодні лікарі практично беззахисні. Добре, якщо в лікувальному закладі є юристи або адміністрація готова відстоювати права лікаря, а заодно і власні інтереси. Але в більшості випадків, особливо в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, лікар залишається сам-на-сам з позовами та скаргами пацієнтів.

Хіба професійні медичні асоціації не мають юридично підтримувати своїх лікарів?

Наразі в Україні профільні асоціації, яких є дуже й дуже багато, майже не займаються такими справами. На папері вони декларують певні заходи, спрямовані на захист прав лікарів, але на практиці це працює дуже рідко. В цьому питанні в Україні знову ж таки немає системності. Сьогодні лікар, вступаючи до такої професійної асоціації і сплачуючи відповідні внески, не може розраховувати на те, що в разі конфлікту з пацієнтом асоціація захищатиме його права, як це відбувається, наприклад, в європейських країнах.

Взагалі, лікарі в Україні змушені жити і працювати за принципом «допоможи собі сам» і звертаються за допомогою до юристів лише в найкритичніших ситуаціях. У цих питаннях вони поводяться так само, як і пацієнти, – не ходять на профілактичні огляди, нехтують рекомендаціями і звертаються до спеціалістів на пізніх стадіях хвороби, коли вже потрібно тільки «різати». На жаль, така у нас ментальність.

Можливо, допоможе створення певних універсальних механізмів дій, за якими асоціації діятимуть у конкретних проблемних юридичних ситуаціях?
 
В нинішніх умовах це навряд чи допоможе. Для цього потрібно по-справжньому реформувати медицину. Будьмо відвертими, все, що ми сьогодні називаємо реформуванням медичної галузі, насправді є спробою реформувати її фінансову складову. У вітчизняній медицині настільки багато проблем, що правовий захист лікарів відсувається на далекий-далекий план. І якимось точковими діями чи заходами це становище в цілому змінити не можна. Якщо хочемо результату - потрібно діяти системно. І починати слід з правової грамотності лікарів. Адже пацієнти у галузі правових знань просунулися значно більше, ніж лікарі.

Позаяк у нас не розвинута страхова медицина, в межах якої абсолютно всі юридичні ризики на себе беруть страхові компанії, надаючи змогу лікарям спокійно працювати, українські спеціалісти мають піклуватися про свій правовий захист самотужки. У складних ситуаціях вони не можуть покладатися навіть на адміністрацію лікувального закладу. Адже нерідко вона просто відхрещується від свого лікаря, не бажаючи бути втягнутою в юридичні конфлікти.

Введення страхової відповідальності в правовому захисті лікарів може розв’язати цю проблему?

У разі реального страхування відповідальності лікаря, можливо, це десь і запрацювало б. Але не в Україні. Я роблю висновки із власної практики та досвіду. Якщо ми говоримо про цивільно-правову відповідальність лікаря в разі помилки - я жодного разу не бачила реального повного покриття завданих збитків за рахунок страхової компанії.

Розглянемо такий приклад. Якщо людина потрапляє в ДТП і машина застрахована - вона подає всі належні документи до страхової компанії і тривалий час буквально «вибиває» з неї гроші. Тому що, будемо назвати речі своїми іменами, мета страхової компанії – не заплатити, якщо для цього існує хоч мінімальний шанс. В будь-якому випадку виплата буде здійснена на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Так само і в медицині. Для того, щоб страхова компанія виплатила матеріальну шкоду, яку поніс пацієнт внаслідок надання лікарем медичної допомоги неналежної якості, потрібне остаточне рішення суду. А зважаючи на нинішній стан судової системи в Україні розгляд таких справ, проведення судово-медичних експертиз може затягнутися на кілька років. І українські реалії такі, що допоки рішення суду набере чинності, не виключено, що вже цієї страхової компанії не буде існувати.

Окрім того, на сьогодні у нас немає навіть чіткого юридичного визначення поняття «лікарська помилка». Наразі лікарська помилка у нас ототожнюється з неналежним наданням медичної допомоги, що можна тлумачити надзвичайно широко. Ще однією великою проблемою є те, що так звані “медичні помилки” практично не обговорюються спеціалістами, з проблемних ситуацій не робляться висновки, колеги не діляться досвідом один з одним. Хоча відомо, що саме на помилках вчаться. Все тому, що підхід до лікарських помилок з боку державних органів, в тому числі профільного міністерства у нас один – каральний. Це абсолютно не цивілізований підхід, який не дає вчитися і підвищувати якість надання медичних послуг. У результаті, лікарі, адміністрації лікувальних закладів намагаються за будь-яку ціну не допустити розголошення інцидентів, щоб уникнути юридичних проблем, безкінечних перевірок та судових позовів.

А як у такій ситуації, за відсутності юридичного визначення лікарської помилки, реагують на позови пацієнтів до лікарів українські суди?

Багато років представляючи в судах інтереси лікарів і лікувальних заходів, можу сказати, що переважна більшість адвокатів, які представляють інтереси пацієнтів, не зовсім розуміються на нюансах та специфіці “медичних” справ. У нас взагалі про медичне право заговорили лише останнім часом, у зв’язку з проведенням медреформи та її активним обговоренням в суспільстві. Є просто набір нормативно-правових актів і як правильно їх застосовувати в тій чи іншій конкретній ситуації більшість юристів, а відповідно, і суддів, не знають. Тому це досить складна категорія справ. Часто вирішальним моментом є результати судово-медичної експертизи, при проведенні якої існують свої складнощі. Велике значення в такій категорії справ має медична документація, а саме повнота її заповнення лікарем, наявність в ній згод пацієнта на лікування, відмов пацієнта та інших документів.

Суд – це вже апогей загострення конфлікту. Та більшість конфліктів можна вирішити в досудовому порядку, іноді просто приділивши увагу пацієнту, поговорити з ним, пояснити ті чи інші моменти тощо. Адже часто справа доходить до суду лише через те, що пацієнт не отримав вичерпної, достовірної, об’єктивної інформації, при цьому інші лікарі йому сказали, що його лікували неправильно. Тому раджу з будь-яким конфліктним пацієнтом з самого початку спробувати поговорити, бажано на рівні керівництва - головному лікарю чи завідувачу відділенням - без протоколу, детально пояснити йому моменти, що його цікавлять, заспокоїти і тоді є шанс, що конфлікт закінчиться так і не розпочавшись.

З вашої практики, які права лікарів найчастіше порушуються?

Є чимало випадків порушення соціальних і трудових прав лікарів. На жаль, далеко не всі українські лікарі знають про свої права, тому не знають як їх можна відстояти. Також досить часто доводиться стикатися з порушеннями прав лікарів, аж до загрози здоров’ю і життю, під час надання ними екстреної медичної допомоги. Сьогодні це питання намагаються вирішити на законодавчому рівні. Можливо, на виїздах кожної бригади швидкої допомоги працюватиме представник поліції. Адже лікарі, виїжджаючи на екстрений випадок, ніколи не знають, що на них чекає.

Ще одна категорія випадків – зловживання пацієнтами своїм правом на оскарження дій медпрацівників. Буває, що пацієнт, не розібравшись, не володіючи об’єктивною інформацією, у полоні суб’єктивних емоцій або в силу особливостей свого характеру, буквально «доїдає» лікаря – скаржиться в адміністрацію лікувального закладу, МОЗ, поліцію. У таких випадках лікарі запитують мене, чи можуть вони подати на пацієнта в суд щодо захисту своєї честі, гідності та ділової репутації. На жаль, в більшості випадків – ні. Тому що така поведінка пацієнта випливає з його права на оскарження дій лікаря і звернення з цього приводу до відповідних інстанцій. Про захист честі і гідності можна говорити тільки якщо пацієнт поширює неправдиву інформацію через ЗМІ, соціальні мережі. Дуже прикро, що в ситуації, коли пацієнт «не дає життя лікарю», страждають усі: лікар, сходивши на кілька допитів до слідчого, перебуває у стресі, що не може не вплинути на виконання ним професійних обов’язків. До речі, наполегливо рекомендую лікарям ніколи не ходити на допити слідчого без адвоката, щоб самим собі не нашкодити.

Тоді, будь ласка, порадьте лікарям, як їм слід діяти в ситуації, коли пацієнти скаржаться на них до правоохоронних органів з приводу надання неналежної медичної допомоги.

Порада одна й однозначна: в таких випадках потрібно обов’язково звертатися до юриста чи адвоката. Бажано саме до профільного. Тільки юрист, який спеціалізується на “медичних” справах, проаналізувавши всі нюанси справи, допоможе виробити правильний алгоритм дій, щоб вийти з неприємної ситуації з мінімально можливими втратами.

Хто саме має захищати лікаря: юридична служба медзакладу, адвокати, галузеві профспілки?

Найпростіший вихід із ситуації – захист лікаря юридичною службою або штатним юристом медзакладу. Але, на жаль, в Україні далеко не всі навіть приватні медичні заклади мають у своєму штаті юриста, не кажучи вже про державні. І навіть якщо юрист у штаті є, у складних справах, особливо тих, що дійшли до суду, він не завжди компетентний. До того ж, згідно з останніми змінами в законодавстві, починаючи з 2019 року інтереси у судах зможуть представляти виключно адвокати.

Можна, звичайно, підключити до справи профільні асоціації. Але я не бачила, щоб вони надавали своїм членам якісну та повну юридичну допомогу.

Отже, в українських реаліях найефективніший крок лікаря у разі доведення справи до суду – звернення до адвоката, який спеціалізується на медичному праві (в ідеалі, він має у своїй практиці захищати виключно медзаклади і лікарів і не ставати на бік пацієнтів). Поточні питання роботи лікувального закладу, оформлення правовідносин із пацієнтами в змозі вирішувати штатні юристи.

І наостанок - порадьте як сьогодні лікарям підвищити рівень своїх правових знань.

Наскільки я знаю, в освітніх медичних закладах сьогодні є курс основ права. Але знань, які в межах такого курсу надаються, мало. Один із шляхів – погуглити, пошукати в Інтернеті на спеціалізованих ресурсах інформацію, що цікавить, поставити онлайн-запитання юристам, поспілкуватися з колегами, які вже пройшли через подібні ситуації. Адже на опрацювання серйозної літератури з медичного права у лікарів просто немає часу і сил. Але такий шлях не найкращий варіант. Це як пацієнт, який не йде до лікаря, намагається лікуватися через інтернет – на форумах, читаючі статті та рекомендації. Певний шанс вилікуватись є, але велика загроза, що з самого початку діагноз поставлено неправильно.

Але є і добрі новини) Цього року ми запустили платформу Legal Lab, яка об’єднує в собі різноманітні семінари-практикуми правового характеру для медичних працівників. Там не буде теорії, лише суто практичні правові знання і навички, які реально допоможуть лікарям розуміти, які документи мають бути в лікувальному закладі, щоб себе захистити і правильно діяти в різних конфліктних ситуаціях, що виникають з пацієнтами.

На сайті Legal Lab розміщена інформація про всі заходи, які ми організовуємо. Це семінари та практикуми для головних лікарів, штатних юристів, стоматологів, лікарів загальної практики тощо. Медичні працівники реєструються для участі у заході, отримують знання, які кожного дня використовують, та відповіді на свої запитання. Ми організовуємо подібні заходи також і на базі медичних закладів.

Як я вже казала – ваш захист у ваших руках!