+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1
     
Юлія Дузь, адвокат Адвокатського бюро Олени Бабич для газети «Дзеркало тижня. Україна»
 
Наближається восьме березня, і, традиційно, всі чоловіки вітатимуть жінок квітами та цукерками, проголошуватимуть красиві слова, які рік у рік залишаються незмінними: "Ви, жінки, наша окраса, берегині домашнього затишку і спокою, наш надійний тил і т.п."

Надійний тил, який, за даними Держстату, отримує на 22,5% нижчу заробітну плату, ніж чоловіки. 1,1 млн. українських "берегинь" щорічно зіштовхуються з фізичною та сексуальною агресією в сім'ї. "Окраса", яку представники держави, публічні особи і ЗМІ систематично принижують та ображають висловлюваннями на кшталт — "не дівка, щоб мене до чогось змушувати" (Назар Холодницький), "йди заміж і народжуй, а не займайся політикою" (Антон Геращенко). Сексизм на кожному білборді і в рекламі, де жіноче тіло є об'єктом для успішного продажу будь-якого товару та послуг. І цей замовчуваний перелік порушень прав жінки в українському суспільстві можна продовжувати.

Зміни, які відбулися в нашій державі після 2014 р., завдяки наполегливим вимогам європейської спільноти, примусили похитнути невизнання гендерної дискримінації в Україні. Певно аби не ці зміни, ми б і надалі заперечували наявність порушень прав жінок, виправдовуючи їх звичаями та цитатами з Біблії про жінку з Адамового ребра, яка вічно служить своєму чоловікові. І, можливо, ми б досі спокійно сприймали улюблені слова чоловіків: "Мовчи, жінко, твій день — восьме березня".

Але все змінилося, і чоловіки тепер змушені добирати слова, жести і дії, щоб не опинитися під підозрою гендерної дискримінації, сексизму та сексуальних домагань.

До роздумів на тему гендерної нерівності мене підштовхнуло запитання десятирічного хлопчика: "А чи правда, що дівчатам легше вчитися? Що їм за красиві очі й за те, що вони гарненькі, ставлять вищі оцінки?" Дитина була спантеличена твердженням, яке йому нав'язав учитель, спонукаючи до більших старань у науці. Отож, кому більше болить гендерна нерівність — чоловікам чи жінкам? Видається, що саме чоловіки бояться бути рівними з жінками у всьому. Вони визнають свою слабкість перед жінкою і тому всіляко намагаються її принизити саме через фізіологічні відмінності та природну сутність. Із хлопчиком ми розібрали цю проблему, і він зрозумів, що дівчатам набагато складніше у світі чоловіків, які вважають їх недостойними освіти, професій, високої заробітної плати, залишаючи для них місце лише вдома біля дітей та на кухні.

Гендерна нерівність починається ще в школі, коли вчитель справді дозволяє собі поблажливе ставлення в оцінках і поведінці до дівчат лише тому, що вони дівчата. Однолітки хлопці починають ображати і насміхатися над дівчатами через фізіологічні зміни в їхніх тілах. Перші вияви залицянь, неоднозначних торкань і компліментів відбуваються саме в школі. Тому й природно, що в стінах школи дівчата вчаться маніпулювати тим, чим їх наділила природа. І не через те, що вони такі хитрі чи корисливі, а через те, що старші чоловіки ведуться на це і цього очікують.

Чи винна дівчинка в тому, що її миле личко, гарненька усмішка, дзвінкий сміх вимальовують в уяві дорослого задоволення і сексуальну фантазію? Чи винна дівчинка в тому, що дорослий не вміє контролювати своїх слів та дій, а тому починає загравати до неї, називаючи пестливими словами — "сонечко", "моя розумниця", "красунечка"? А дії дорослого, коли він начебто в пориві похвали і захоплення намагається пригорнути її до себе! Мало знайдеться хлопців-підлітків, яких називатимуть "зайчиками", яким за миле личко поставлять вищу оцінку, яким дозволять бути собою і виявляти емоції без безглуздого таврування "терпи, бо ти ж мужик".

Але ось ці прояви гендерної дискримінації вже у шкільному віці необхідно припиняти й викорінювати, аби в дорослому житті і хлопчики, і дівчатка не почувалися нерівними й не порушували прав одне одного.

Для цього насамперед необхідно суттєво змінити підходити у вихованні дітей, не нав'язувати їм традиційну нерівність, не вчити зневажати і принижувати інших за ознаками статі. Діти повинні вміти відрізняти добре, ввічливе ставлення від залицянь і сексуальних домагань. Оскільки в майбутньому це допоможе запобігти будь-яким виявам насильства й дискримінації щодо них. У сучасних школах особливу увагу приділяють гендерній рівності, її вносять до навчальної програми, а в статутах шкіл прописано правила поведінки учнів і вчителів, порушення яких не залишаються безкарними. Навіть якщо у школі немає таких правил, а дитина зазнає систематичних цькувань за ознакою статі з боку учнів або ж, що гірше, зазнає сексуальних домагань з боку дорослих, це не повинно залишатися поза увагою батьків. Заяви до дирекції школи, до поліції відіб'ють охоту продовжувати дискримінаційні дії стосовно дитини.

Сексуальні домагання — це окреме і досить нове поняття для нашої країни. Хоча такий вид протиправної дії і прописаний у Законі України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", але за механізмами протидії та захисту це поняття залишається на рівні боротьби з домашнім насильством. Тобто говоримо про цю тему багато, а толку поки що мало. Про сексуальні домагання не заведено говорити вголос, адже кожна жертва таких дій боїться бути висміяною, боїться закидів типу "сама винна".

Але я хочу звернути особливу увагу саме на тему домагань, тому що їх публічне висвітлення робить механізми протидії насильству найбільш дійовими. Соромно бути звинуваченим у сексуальних збоченнях та слабкостях. Соромно бути звинуваченим у сексизмі і гендерній дискримінації. Ми не знайдемо жодного чоловіка, який би привселюдно твердив про меншовартість жінок перед чоловіками, про своє експлуатаційне ставлення до слабкої статі. Усі публічні люди, які мали необережність допуститися дискримінаційних висловів, довго виправдовувались і намагалися пояснити, що не це мали на увазі. Страх бути впійманим на сороміцьких діях може дійово зупинити насильство за ознаками статі.

Саме тому величезної популярності у світі набули факти розголошення минулих сексуальних домагань відомих людей. Серед них лютневе, чотирнадцяте звинувачення Дональда Трампа. У чому полягають найбільші ризики таких підозр? Насамперед — це репутація, оскільки звинувачення в сексуальних домаганнях однозначно свідчить про такі речі, як низькі моральні якості чоловіка, порушення ним прав жінки на недоторканність, зловживання з боку чоловіка своїм службовим становищем для отримання сексуального задоволення, а головне — слабкість чоловіка перед жінкою, його неповноцінність і невміння володіти собою та своїми слабкостями.

В Україні найпоширенішими місцями вияву сексуальних домагань є ВНЗ, армія, правоохоронні та судові органи, трудові колективи, де як приклад неподоланої гендерної нерівності є зайняття керівних посад саме чоловіками.

Як відрізнити флірт від сексуального домагання?

Сексуальні домагання — це дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (торкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування. Таке визначення передбачене законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Дії сексуального характеру мають принижувати і ображати жертву, тому найбільший спір точитиметься навколо того, чи могли компліменти, пропозиції до сексу, легкі торкання бути неприємними для особи. Отож кваліфікація дій повністю залежатиме від того, як їх сприймала жертва, чи розцінювала вона таке домагання як пропозицію до сексу, і чи бажала вона таких наслідків.

Свідоме, вільне бажання жертви сприймати домагання за вияв бажаної сексуальної зацікавленості до неї перебуває у прямій залежності від її стосунків із імовірним кривдником. Якщо такі особи перебувають між собою у трудових, службових або інших взаємозалежних стосунках, то розцінювати дії сексуального характеру як сексуальні домагання потрібно в усіх без винятку випадках, оскільки вірогідність того, що особа, до якої спрямовані такі дії, відповість взаємністю або залишить такі дії безкарними, дуже висока.

Одна моя знайома півроку не могла забрати водійські права у начальника МРЕВ, який вимагав від неї "поляну" та "розваги", носив її документи в нагрудній кишені, пишаючись своєю посадою. Дуже соромно було цьому начальникові виправдовуватись перед своїм керівництвом за таку поведінку, документи довелося повертати з вибаченнями і без "розваг".

Не можна замовчувати фактів сексуальних домагань, реакція має бути, і вона є, тому що, повторюся, це ганебно й соромно, це величезний удар по репутації, яка може не відновитися після таких звинувачень.

Як діяти, коли ми зіштовхуємось із проявами домагань?

По-перше, чітко оцінити ситуацію як таку, що для вас неприйнятна і вам не подобається.

По-друге, чітко й однозначно пояснити тому, хто виявляє підвищену сексуальну цікавість до вас, що вам це не подобається і ви просите припинити такі дії. Можна сказати, що ви вдасте, ніби цих дій не було, але надалі ситуація не повинна повторитися. Головне — не підігруйте таким особам, не треба всміхатися на непристойний жарт чи залицяння, оскільки так ви даєте "зелене світло" продовженню домагань. Досить дієвим є відвертий вияв страху. Якщо чоловік, побачить у ваших очах страх, то в нього зразу виникнуть побоювання, що ви розповісте про "пікантну" ситуацію стороннім особам, а можливо — навіть звернетеся до його керівництва чи правоохоронних органів.

По-третє, якщо домагання тривають після вашої відвертої розмови з кривдником, неодмінно починайте діяти. Про це мають знати люди з вашого близького оточення. За можливості, запишіть на відео наступні прояви домагань. Напишіть заяву про факти сексуальних домагань до вищого керівництва і попросіть вжити заходів до кривдника. У заяві до вищого керівництва зазначте, що ви маєте намір звернутися за цим фактом із заявою до правоохоронних органів.

По-четверте, якщо вище керівництво не знайшло (чи не захотіло знайти) способів впливу на кривдника, звертайтеся з письмовою заявою до правоохоронних органів.

Насамкінець хочу звернутися до наших жінок із проханням перестати себе недооцінювати й задля ілюзорної вигоди підігравати чоловікам у закріпленні гендерної дискримінації. Досить часто в ситуаціях, коли чоловіки є керівниками або мають значний вплив у суспільстві, жінки-підлеглі поводяться трохи неадекватно, змагаючись за звання, так би мовити, "любимої дружини в гаремі". І тоді ситуація із домаганнями повернута з точністю до навпаки. Але не слід забувати, що в разі таких сексуальних домагань із боку підлеглих керівнику не потрібно вибудовувати складну схему захисту, йому достатньо звільнити такого працівника.

Взаємоповага починається з поваги до самого себе. Рівність може бути забезпечена повною мірою, якщо кожен знатиме межу персональної відповідальності за свої слабкості.

Любі жінки, не будьте слабкими, любіть і поважайте насамперед — себе, не давайте самотності та комплексам узяти гору над вашою гідністю, тоді нікому не доведеться боротися за гендерну рівність!