+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1
     
Інтерв’ю адвоката Олени Бабич для журналу «Приватний лікар»
 
Медичне право стало модним трендом, однак досі таїть в собі безліч колізій і проблем, залишається заплутаним і суперечливим. Розібратися в потребах і тенденціях на стику медичної та юридичної галузей редакції ПЛ допомагала юрист і адвокат, керівник Адвокатського бюро, член правління Асоціації приватних медичних закладів України Олена Бабич.

ПЛ: Олено, чи відчували ви коли-небудь бажання стати медиком?
О.Б.: З самого дитинства мені дуже подобалася професія лікаря, але оскільки всі в родині були юристами, то моя майбутня професія була визначена. До медицини я завжди мала трепетне відношення і, напевно, тому і знайшла себе ось у такій іпостасі - кожен день у своїй роботі я «стикаюся» з медициною, але як юрист.

ПЛ: Ви входите в число засновників Асоціації приватних медичних закладів України і є членом Правління. Заради чого створювалася ця організація і які цілі перед собою вона ставить?
О.Б.: Ідея створити таке громадське об'єднання давно витала в повітрі. Мені випала честь бути в ініціативній групі, яка зібрала представників провідних приватних лікувальних закладів, тому що спроби створювати такі організації робилися неодноразово, проте основні гравці на ринку приватної медицини часто навіть про них не знали.

З основних цілей створення асоціації було зібрати представників приватного медичного ринку в дієву організацію, в якій вони могли б отримати різнобічну допомогу і підтримку, в тому числі юридичну, і при необхідності отримати захист своїх інтересів в органах державної влади, органах місцевого самоврядування. Наприклад, коли до того чи іншого лікувального закладу з боку держави, перевіряючих і контролюючих органів раптом висуваються не зовсім законні претензії, як це буває у нас на ринку.

Серед цілей створення асоціації також побудова системи охорони здоров'я України, в якій приватні медичні заклади мають рівні можливості поряд з державним сектором медицини, співпраця з органами влади з питань нормативно-правового регулювання сфери медицини. Крім того, у гравців приватного ринку є однакові проблеми, і Асоціація - це майданчик, щоб разом знаходити шляхи вирішення цих проблем.

Зараз в рамках Асоціації успішно проходить Школа медичних сестер, заплановані вже третій і четвертий навчальні цикли. Серед наших цілей - отримати акредитацію для цієї школи, щоб участь в ній була не просто отриманням корисних знань і навичок, а підвищенням кваліфікації медсестер, якість якої підтверджувалася б офіційним сертифікатом.

Таким чином, наша Асоціація - це майданчик для спілкування, обміну досвідом та взаємодопомоги для представників приватного медичного сектору. Асоціація намагається піднімати актуальні питання приватної медицини не тільки в колі «своїх», а й на інших рівнях - і в робочих групах, і в комітетах Верховної Ради.

ПЛ: Наскільки на законодавчому рівні і в уряді чують представників медицини, розробляючи відповідні нормативні акти?
О.Б.: Зараз медицину, на жаль, практично не чують. Втім, так було завжди. З приводу державної медицини ще вважалося, що до неї варто прислухатися і її потрібно реформувати, а приватники самі по собі якось виживуть. Правда, останнім часом є невеликі зміни в цьому плані, наприклад, наприкінці 2015 року до роботи над зміною ліцензійних умов були залучені представники приватної медицини, і їх точка зору вперше була почута. Я також була серед членів робочої групи Міністерства охорони здоров'я і можу сказати, що в даному випадку міністерство максимально врахувало пропозиції практиків з приватної медицини, у яких, до речі, є і європейський досвід, і в результаті останні ліцензійні умови були максимально спрощені. Звичайно до ідеалу ще дуже далеко, але вони значно простіше попередніх, з більш зрозумілими і однозначними формулюваннями.

ПЛ: Таким чином, ваша участь в цьому процесі дала свої плоди, і можна сказати, що спрощення ліцензійних умов вплине на хід реформи для приватної медицини?
О.Б.: Дійсно, є і мій внесок в те, що цей інструмент спростили, щоб мінімізувати можливості зловживати ним з боку держорганів, зокрема міністерства охорони здоров'я і трактувати двоякі, неоднозначні положення не на користь ліцензіатів.

Звичайно, робота міністерства все одно залишає бажати кращого, перш за все - його комунікація з представниками приватної медицини. Проблеми були і вони залишаються. Як і раніше немає відкритості і відчуття гри на одному полі, де нескінченно грають різні команди - кожна за своїми правилами. Виходить так, що саме міністерство не разом з приватною медициною, а іноді навіть проти неї.

ПЛ: Олено, що, на ваш погляд, представляє для власника велику небезпеку - колізії податкового законодавства, інвестиційна привабливість чи будь-які юридичні моменти?
О.Б.: Представників приватного медичного бізнесу переслідують всі - і податкова, і міністерство охорони здоров'я - як ліцензіата, і контролюючі органи. Вести бізнес сьогодні дуже складно. А медичний бізнес ускладнюється тим, що це ще й робота з пацієнтами. Зараз у нас дуже багато адвокатів пацієнтів. У багатьох моїх колег медичне право асоціюється насамперед із захистом прав пацієнта. Багато пацієнтських організацій, які захищають права пацієнта, і навпаки - мало і юристів, і організацій, які захищають права лікарів і медичних установ.

Лікар і клініка - для мене тотожні поняття, вони виступають як одна сторона, бо за лікаря в першу чергу несе відповідальність клініка, з якою він перебуває в трудових відносинах, а сам лікар несе кримінальну відповідальність. Зараз чаша терезів не врівноважена, тому що права пацієнта більше захищені. Навіть в світлі реформи ми говоримо про захист прав пацієнта, але всі забувають про захист прав лікаря. Свій вибір - завжди відстоювати права лікаря в конфліктах з пацієнтами, я зробила давно, на самому початку роботи в сфері медичного права.
 
ПЛ: Чи існують документи, які регламентують права лікаря?
О.Б.: Є Основи законодавства України про охорону здоров'я, які регламентують права як пацієнтів, так і лікарів. І прав лікаря в лікувальному процесі насправді не так-то й багато. Ми не говоримо зараз про соціальні права, які носять більше все ж декларативний характер. В лікувальному процесі у лікаря є буквально два права - відмовитися від пацієнта, якщо той не виконує його рекомендацій, і обмежити інформацію, якщо така інформація може погіршити стан здоров'я пацієнта. Фактично це все. У конфліктній ситуації без юриста розібратися в тій чи іншій ситуації лікарю самостійно буває дуже складно.

ПЛ: Які закони необхідно прийняти, а які норми і положення скасувати, щоб галузь медицини мала можливість розвиватися?
О.Б.: Дуже складно відповісти ось так однозначно, що потрібно прийняти ось цей закон і цей і медицина буде розвиватися. До зміни нормативно-правової бази, яка регламентує галузь медицини, потрібно підходити комплексно. Велика частина нормативно-правових актів прийнята десятиліття назад і досить застаріла.

Якщо говорити про медичну реформу, то на сьогодні два основних закони прийняті, і тепер на їх виконання потрібно приймати цілий ряд підзаконних актів. Піде реформа вперед або зупиниться, тепер залежить від того, як Кабінет міністрів прийме «дорожні карти» для виконання цих законів і наскільки ефективними вони будуть і вже в процесі її реалізації визначати, де слабкі місця, що не виходить, і все це корегувати.

Звичайно, інші закони теж варто було б грунтовно переглянути, в тому числі Основи законодавства України про охорону здоров'я - з точки зору модернізації в цілому. Права лікарів, права пацієнтів, безліч моментів в практичній медицині, які залишаються неврегульованими - причому ми говоримо про повсякденну роботу будь-якого лікаря.

ПЛ: Які конфліктні ситуації в області медичного права найбільш типові для України?
О.Б.: Надання медичної допомоги неналежної якості. Найбільший обсяг спорів і судових позовів - це випадки, коли пацієнт незадоволений наданою медичною послугою або медичною допомогою, її якістю, результатом, ускладненнями. Такі позови можуть бути як обгрунтованими, так і необґрунтованими. Розібратися в цьому - завдання юриста, який їх супроводжує. Найчастіше ці позови необгрунтовані.

Потрібно сказати, що медицина - це така сфера, де мають значення емоції, те, що хтось сказав пацієнту або, навпаки, не сказав. За моїми спостереженнями в 80% причиною позову пацієнта до медичної установи є порушення лікарями принципу деонтології по відношенню до своїх колег. Адже з чого починається позов? Коли пацієнт, який чимось незадоволений або в чомусь не впевнений, приходить до іншого лікаря, то чує від нього, що все робилося неправильно і його попередники - просто якісь «коновали». Це іноді прямим текстом написано в самому позові: «Мені в іншій клініці сказали, що лікар все зробив неправильно ...»

Тому, щоб захиститися лікарям в цілому, потрібно розуміти, що всі «в одному човні», і намагатися уникати оціночних суджень по відношенню до лікування іншого фахівця. Адже не завжди навіть лікарю може бути зрозуміло, чим керувався його колега, який робив те чи інше призначення. Не потрібно робити поспішних висновків. І навіть коли лікар розуміє ті чи інші недоліки попереднього лікування, не варто пацієнтові все це так емоційно викладати і представляти в негативному світлі, тому що найчастіше, скажу з практики, підстав для цього немає.

ПЛ: Таким чином, половина конфліктних ситуацій корінням сягає в деонтологію і комунікацію?
О.Б.: Так, саме так.

ПЛ: Як зараз справи із захистом прав медичних працівників та установ?
О.Б.: В існуючому правовому полі все дуже складно. На сьогоднішній день механізми захисту лікарів на державному рівні як такі відсутні. Звичайно, є набір нормативно-правових документів, де прописані права пацієнтів і лікарів, але якщо раптом щось пішло не так, то і в державній медицині, і часто в приватній медицині лікар залишається один на один зі своїми проблемами, і навіть його керівник від нього відхрещується. А міністерство охорони здоров'я, департаменти охорони здоров'я крім того, що вони контролюють, мають бути ще й тими органами, які допомагають ліцензіатам в тих чи інших питаннях - і державним, і приватним. А що ми бачимо в повсякденній діяльності, - чиновники іноді навіть при відсутності реальної провини лікаря або лікувального закладу стають на бік пацієнта і навіть не намагаються об'єктивно розібратися, виступаючи більше як каральна машина. Тому дуже важлива кваліфікована юридична допомога фахівця, який допоможе розібратися в ситуації, захистити лікаря і лікувального закладу як від необгрунтованих претензій пацієнта, так і від нападок з боку державних органів.