+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1
     
Леся Черевко, адвокат Адвокатського бюро Олени Бабич
 
Згідно чинного на сьогодні законодавства України, незважаючи на велику кількість реформ, покращень та спрощень, суб'єкти господарювання постійно перебувають в стані очікування фіскальної перевірки – камеральної, документальної (планової або позапланової; виїзної або невиїзної) чи фактичної.

Вже давно ні для кого не секрет, що у більшості випадків результатом такої перевірки, навіть при надпрозорій та чесній системі господарювання, працівники фіскальної служби виносять податкові повідомлення-рішення, котрі і визначають суму штрафних санкцій, розмір яких може перевищувати не тільки сотні тисяч, а то й декілька мільйонів гривень.

Як результат, мало хто з платників податків може дозволити собі погодитись з відповідними рішеннями фіскальної служби з огляду не лише на відсутність бажання виконати несправедливе податкове повідомлення-рішення, а й захистити свою ділову репутацію.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки. Як свідчить практика, у більшості випадків платники податків (надалі – Платник) все ж таки отримують акти.

Так, у випадку непогодження Платника з висновками акта перевірки (надалі – Акт) – Платник зобов'язаний підписати такий Акт із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені ПКУ.

Відповідно до ч. 86.7. ст. 86 ПКУ Платник вправі подати свої заперечення на Акт протягом 5 робочих днів з дня його отримання. Такі заперечення повинні бути розглянуті фіскальним органом, який здійснював перевірку, протягом 7 робочих днів, що настають за днем їх отримання.

Варто звернути увагу, що ПКУ надає Платнику право брати участь у розгляді заперечень та бути присутнім при ухваленні рішень за наслідками їх розгляду. На жаль, працівники фіскальної служби дуже часто не виконують свій обов'язок щодо повідомлення Платника про місце і час проведення такого розгляду.

Як правило, ефективність заперечень досить мізерна і практика зменшення штрафних санкцій в таких ситуаціях незначна, проте – можлива. У більшості випадків це стосується незначних сум, які були безглуздо, необґрунтовано та безпідставно нараховані під час перевірки. Як приклад: Платнику було донараховано по відповідній операції податок з доходів фізичних осіб (платником такого податку виступають фізичні особи, які не мають спеціального статусу суб'єкта господарювання), не дивлячись на те, що для перевірки був наданий відповідний договір з фізичною особою – підприємцем, котра була платником єдиного податку, а отже, підстави для нарахування вказаного вище податку – взагалі відсутні.
Проте, у будь-якому випадку заперечення на Акт є першим інструментом захисту, який може застосувати Платник одразу ж після закінчення перевірки.

Якщо після розгляду заперечення податковий орган все-таки не прийняв до уваги аргументи та доводи, викладені Платником в запереченнях, – Платнику направляється у встановленому ПКУ порядку ППР, оскарження якого потребуватиме більше часу та зусиль.
Відповідно до чинного на сьогодні положення п. 56.1. ст. 56 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному чи судовому порядку, на вибір Платника. Проте, слід пам'ятати: якщо суб'єкт господарювання обрав судовий спосіб захисту, то він автоматично втрачає право на адміністративне оскарження.

Адміністративне оскарження Повідомлень чітко регламентоване нормами ПКУ та Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 року за № 916 "Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами" (надалі – Наказ № 916).
Відповідно до положень Наказу № 916 скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів у місті Києві та областях, міжрегіональних територіальних органів; скарги на рішення контролюючих органів у місті Києві, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи.

Скарга повинна бути подана (особисто або через свого представника безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу або поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення) Платником у письмовій формі з дотриманням вимог до її оформлення, передбачених Наказом № 916, до контролюючого органу вищого рівня протягом десяти календарних днів з дня, наступного за днем отримання рішення контролюючого органу, що оскаржується. Важливо звернути увагу на те, що до скарги Платник вправі додати розрахунки та докази, які він вважає за необхідне. Слід пам'ятати, що копії документів, які додаються до скарги, повинні бути належним чином засвідчені.

Важливим моментом, про який важливо не забути, є письмове повідомлення контролюючого органу, який прийняв оскаржуване рішення, про початок адміністративного оскарження.

Як і під час подання та розгляду заперечень на Акт, так і під час адміністративного оскарження Платник має право: брати участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через його уповноважених представників (у тому числі адвокатів); під час розгляду матеріалів скарги висловлювати свою думку з питань, які виникають під час такого розгляду; надавати документи, пояснення, доводи, які стосуються предмета скарги; до прийняття рішення по скарзі відкликати її повністю або частково шляхом направлення письмової заяви до контролюючого органу, який її розглядає; отримувати інформацію про розгляд скарги та одержувати рішення за результатами розгляду скарги.

Контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги, яке оформляється на бланку контролюючого органу, котрий розглянув скаргу. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти таке рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги Платника.

Слід відмітити, що керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги Платника понад двадцятиденний строк, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку.

Однак, якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається платнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

У рішенні про результати розгляду скарги обов'язково зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.
Найвищим органом у процедурі адміністративного оскарження є Державна фіскальна служба України. Рішення, прийняте Державною фіскальною службою України, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. Таким чином, на даному етапі процедура адміністративного оскарження Повідомлення закінчується.
Варто відмітити, що за весь час оскарження в адміністративному порядку сума грошового зобов'язання, зазначеного в Повідомленні, вважається неузгодженою.

Ефективність адміністративного оскарження Повідомлень досить різна та не є сталою за своїми результатами. Проте, останнім часом спостерігається значна тенденція до зменшення штрафних санкцій в процесі оскарження Повідомлень в адміністративному порядку. Так, для прикладу, за результатом процедур адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України були прийняті рішення, якими:
- занижено податок на прибуток на загальну суму 72 000,00 грн. та зменшено від'ємне значення бази оподаткування до суми 17 000,00 грн. замість встановлених в акті (заниження податку на прибуток на суму понад 450 000,00 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування (збитки) в сумі понад 30 000 000,00 грн.);
- сума заниження податку на прибуток зменшилась з 1 446 368,00 грн. до 25 000,00 грн.

Проте, слід констатувати той факт, що задоволення (хоча б часткове) скарг платників податків органами фіскальної служби в рамках адміністративного оскарження й надалі залишається не досить поширеним явищем в сьогоднішній юридичній практиці.

Незалежно від того, який із способів врегулювання спору буде обраний платником податків, результат залежить лише від професіоналізму, обізнаності, майстерності спеціалістів, які прийматимуть участь в оскарженні як зі сторони платника податків, так і зі сторони фіскального органу.

У будь-якому випадку суб'єкт господарювання повинен бути готовий до того, що процедура оскарження може бути досить тривалою (для прикладу: тривалість адміністративного оскарження становила 4 місяці, проте результат був успішний і необхідності в судовому захисті не було; судовий розгляд справи з урахуванням завантаженості окремих адміністративних судів може тривати понад рік), а очікуваний результат не завжди досягнутий.

Проте, у більшості випадків процедура адміністративного оскарження є досить дієвим та ефективним способом захисту майнових прав та інтересів суб'єкта господарювання від необґрунтованих донарахувань органами фіскальної служби України.