+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1

     
Стаття адвоката, керівника Бюро Олени Бабич для журналу "Слово о здоровье"
 
Сфера допоміжних репродуктивних технологій в останні роки зазнала стрімкого розвитку. Українські репродуктивні клініки застосовують всі сучасні методики лікування безпліддя нарівні з провідними світовими клініками. Але, на жаль, чинне законодавство України, яке регламентує сферу допоміжних репродуктивних технологій, не встигає за таким розвитком галузі і поза законом залишається безліч проблем і питань. Одним з таких питань є розпорядження кріоконсервованими репродуктивними клітинами й ембріонами людини.

Чимало пацієнтів репродуктивних клінік користуються послугою кріоконсервації своїх репродуктивних клітин (сперми, ооцитів) та ембріонів. При оформленні кріоконсервації клітин та ембріонів пацієнти підписують заяви, іноді укладають відповідні договори з репродуктивною клінікою, в яких закріплюються умови кріоконсервації та зберігання. Проблеми починаються в той момент, коли пацієнт - власник кріоконсеровованих репродуктивних клітин (сперми, ооцитів), - наприклад, зникає й роками не сплачує послуги зі зберігання кріоконсервованих репродуктивних клітин або помирає. При цьому постає питання, яка подальша доля таких репродуктивних клітин, хто має право ними розпоряджатися і на підставі яких документів. Щодо кріоконсервованих ембріонів, то проблеми виникають, коли подружжя (власники ембріонів) розлучаються чи мають різні думки з приводу подальшого використання ембріонів або в ситуації, коли один з подружжя помирає, і незрозуміло, хто і як у такому разі розпоряджається кріоконсервованими ембріонами.
У цій статті ми розкриємо правові аспекти та особливості кріоконсервації та зберігання репродуктивних клітин, ембріонів та документальне оформлення подальшого розпорядження ними.
 
Законодавче регулювання
Сьогодні сфера допоміжних репродуктивних технологій в Україні регламентується цілою низкою нормативно-правових актів. Зокрема, відповідні положення закріплені в Цивільному Кодексі України від 16.01.2003 р. № 435-IV, Сімейному Кодексі України від 10.01.2002 р. № 2947-III, Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ, Наказі МОЗ № 787 від 09.09.2013 р. «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» та Наказі МОЗ № 579 від 19.11.2004 р. "Про затвердження порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показниками за бюджетні кошти".

Цивільний кодекс України закріплює право повнолітніх жінок або чоловіків за медичними показаннями на проведення лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій (ч. 7 ст. 281). Сімейний кодекс України регулює визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (ст. 123).

Відповідно до статті 48 "Основ законодавства України про охорону здоров'я", застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.

9 вересня 2013 р. Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 787 затверджено Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні (далі - Порядок). Порядок закріплює медичні показання до лікування методиками ДРТ, алгоритми здійснення лікування в залежності від обраної методики (запліднення in-vitro, контрольована стимуляція яєчників (КСЯ), внутрішньоматкова інсемінація (ВМІ), стимуляція овуляції). Що стосується протипоказань до застосування ДРТ, то вони перелічені у наказі МОЗ № 579 від 19.11.2004 року "Про затвердження порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показниками за бюджетні кошти", на який Інструкція містить посилання.

Окрім медичних аспектів застосування ДРТ Порядок частково регламентує медико-правові аспекти, а саме: закріплює форми згод пацієнтів на застосування методів ДРТ, на використання ооцитів, форми заяв донорів сперми, ооцитів, ембріонів тощо.
Розділ 7 Порядку присвячений процедурі кріоконсервації сперми, ооцитів, ембріонів. Зокрема, кріоконсервація репродуктивних клітин і ембріонів та їх зберігання здійснюються за заявами встановленої форми, що є додатками до Порядку. Жодних положень щодо процедури розпорядження кріоконсервованими клітинами та ембріонами Порядок не містить. Лише у формах заяв фрагментарно зафіксовані ті чи інші моменти.

Так, у формі заяви на кріоконсервацію сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка (Додаток № 20 до Порядку) зазначається: "...Після закінчення визначеного строку зберігання кріоматеріалів зберігання їх буде припинено незалежно від причин. Я згоден (згодна), що після закінчення визначеного строку зберігання працівники закладу охорони здоров'я мають право використовувати кріоматеріали в наукових, клінічних цілях або знищити...".
 
У формі заяви на кріоконсервацію ембріонів (Додаток № 21 до Порядку) розпорядженню ембріонами присвячено декілька фраз:
"...Я (ми) попереджена (попереджені), що у випадку недотримання вимог договору на кріоконсервацію ембріонів заклад охорони здоров'я повинен буде припинити зберігання ембріонів.
Я (ми) поінформована (поінформовані), що використання наших ембріонів у процедурах ДРТ для нас або інших пацієнтів може бути здійснено виключно за нашою взаємною письмовою згодою.
Я (ми) поінформована (поінформовані), що зберігання наших ембріонів може бути припинено раніше зазначеного строку чи продовжено виключно за нашою взаємною письмовою згодою.
Я (ми) поінформована (поінформовані), що після закінчення зазначеного в договорі строку зберігання ембріонів буде припинено...".
Більше ані чинне законодавство, ані наказ МОЗ не містять положень, які б визначали порядок використання та розпорядження кріоконсервованими репродуктивними клітинами та ембріонами.
 
Особливості документального оформлення кріоконсервації сперми, ооцитів, ембріонів
Виходячи зі стану законодавства щодо регламентації розпорядження кріоконсервованою спермою, ооцитами та ембріонами, а точніше - майже його відсутності, репродуктивним клінікам доводиться самостійно розробляти документи щодо оформлення кріоконсервації репродуктивного матеріалу, щоб належним чином оформити правовідносини з пацієнтами і захистити себе від можливих ризиків.
 
Кріоконсервація та зберігання сперми та ооцитів
Як вже зазначалося вище, додатками до Порядку є форми заяв пацієнтів, зокрема заява на кріоконсервацію сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка. Оскільки дана форма заяви затверджена Наказом МОЗ, вона є обов'язковою до використання в репродуктивних клініках. Вносити будь-які зміни в дану затверджену форму заяви не рекомендується. Разом з цим, доцільно розробити додаткову форму заяви (окремо для сперми та ооцитів) або ж розробити договори на кріоконсервацію та зберігання репродуктивних клітин (окремо для сперми та ооцитів), в яких зафіксувати, зокрема, моменти, які є важливими, але відсутні в затверджених Наказом МОЗ формах заяв:
- строк оплати пацієнтом зберігання кріоконсервованих клітин; після сплину якого строку неоплати кріконсервовані клітини може бути знищено;
- застосування кріоконсервованих клітин у лікуванні безпліддя, переміщення у інший лікувальний заклад тощо можливе лише за письмовою заявою пацієнта;
- порядок розпорядження репродуктивними клітинами у випадку смерті пацієнта (знищення, використання в наукових цілях тощо).
 
Кріоконсервація та зберігання ембріонів
Кріоконсервація ембріонів здійснюється на підставі затвердженої наказом МОЗ України заяви на кріоконсервацію ембріонів. Дана форма є обов'язковою для використання та заповнення пацієнтами, але при цьому в ній відсутні чимало важливих положень. Виходячи зі змісту даної заяви, а саме формулювання: "... Послуги з кріоконсервації і зберігання ембріонів зобов'язуюсь (зобов'язуємось) оплачувати згідно з договором, укладеним із закладом охорони здоров'я..." вбачається, що репродуктивна клініка повинна додатково розробити та укласти з пацієнтами договір на кріоконсервацію і зберігання ембріонів. З огляду на це, у випадку з кріоконсервацією ембріонів, у розробленні додаткової заяви необхідності немає, всі важливі моменти можна зафіксувати в умовах відповідного договору, зокрема:
- строк оплати зберігання ембріонів; після якого строку неоплати зберігання ембріонів може бути припинено;
- порядок подальшого використання кріоконсервованих ембріонів у випадку смерті одного із пацієнтів;
- порядок подальшого використання кріоконсервованих ембріонів у випадку смерті обох пацієнтів.
 
Розпорядження кріоконсервованою спермою, ооцитами, ембріонами
 
Сперма
Як вже зазначалося, процедура розпорядження кріоконсервованими репродуктивними клітинами, зокрема спермою, не регламентується чинним закондавством. Та в будь-якому випадку розпоряджатися спермою має право особа, якій вона безпосередньо належить. Наприклад, для використання в лікуванні, транспортування в інший лікувальний заклад, знищення тощо потрібна письмова заява на вчинення таких дій, що підписана такою особою.

Якщо підписання документів відбувається в приміщенні клініки, нотаріальне посвідчення такої заяви не є обов'язковим. Однак у випадку, якщо з будь-яких причин особа не може звернутися в клініку (через відрядження, перебування за кордоном тощо), підпис на заяві повинен бути нотаріально посвідчений, а копія такої заяви має зберігатися в медичній документації клініки.

Якщо від імені власника репродуктивних клітин (сперми) виступає інша особа (дружина, представник тощо), повноваження такої особи повинні бути підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю, в якій чітко перелічені дії, що має право вчиняти ця особа з репродуктивними клітинами від імені їх власника.

Однак необхідно мати на увазі, що у випадку смерті власника кріоконсервованих репродуктивних клітин, дія довіреності автоматично припиняється. І якщо в клініку не буде надана складена за життя особи та нотаріально посвідчена заява щодо розпорядження спермою на випадок смерті, зберігання такої сперми припиняється.
 
Ооцити
Ситуація з розпорядженням ооцитами має певні відмінності від розпорядження спермою. Так, пацієнт має право розпоряджатися своїми кріоконсерованими ооцитами на власний розсуд (зберігати, транспортувати в інший медичний заклад, використовувати в лікуванні, віддати для лікування інших пацієнтів). Однак у випадку смерті пацієнта, навіть при наявності заяви щодо розпорядження ооцитами на випадок смерті, виникають певні нюанси, які вже носять більше морально-етичний характер. Тому до кожної такої ситуації слід підходити зважено і ретельно аналізувати наявні документи.
 
Ембріони
На відміну від сперми та ооцитів у ембріона є два власники - це чоловік та жінка. І розпорядження кріоконсервованими ембріонами, а саме: використання ембріонів у процедурах лікування, транспортування в іншу клініку, припинення їхнього зберігання може бути здійснено виключно за взаємною письмовою згодою чоловіка та жінки. Така заява, як правило, підписується пацієнтами особисто в приміщенні клініки. Виняток (коли це може бути не спільна заява) становлять випадки, коли, наприклад, чоловік надає право жінці на власний розсуд розпоряджатися ембріонами та підписувати від його імені будь-які документи. Це повинно бути оформлено у вигляді нотаріально посвідченої довіреності, копія якої обов'язково повинна залишитися в медичній документації.

Якщо від чоловіка або жінки на адресу репродуктивної клініки надходить окрема письмова заява щодо подальшого розпорядження кріоконсервованими ембріонами (наприклад знищення), перед тим як вчиняти будь-які дії з ембріонами необхідно проінформувати другого власника ембріонів, запитати його думку та, у випадку неотримання аналогічної письмової заяви, - не вчиняти жодних дій з кріоконсервованими ембріонами.

У випадку смерті одного із власників ембріонів право подальшого одноособового розпорядження кріоконсервованими ембріонами переходить до іншого власника, за умови пред'явлення свідоцтва про смерть, копія якого повинна бути залишена в медичній документації.
 
Порядок розпорядження репродуктивними клітинами однозначно потребує регламентування на законодавчому рівні. Протягом останніх декількох років професійна спільнота виступала з ініціативами внести зміни в чинне законодавство, що регулює сферу допоміжних репродуктивних технологій. Щодо цього навіть було розроблено відповідний законопроект, але наразі жодних змін не відбулося. Не відбудеться таких змін і найближчим часом.

Тому репродуктивним клінікам на сьогодні не залишається нічого іншого, як самостійно розробляти внутрішні документи, що будуть регламентувати їх відносини з пацієнтами та захищати їх від можливих претензій. Сподіваюсь, що дана стаття стане в цьому у нагоді.