+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1

     
На запитання читачів журналу «Практика управління медичним закладом» відповідає Анна Малець,
юрист Юридичного бюро Олени Бабич
 
Зняття з обліку хворого на СНІД
 
Я працюю лікарем в Центрі профілактики та боротьби зі СНІДом. Хворий на СНІД не з'являвся на заплановані візити. Чи можу я самостійно зняти його з обліку чи необхідно вчиняти якісь дії для примусової госпіталізації такого хворого?
 
Питання регулюється наступними нормативно-правовими актами: Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 № 2801-XII, Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 № 1645-III, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 № 4004-XII, Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» від 19 липня 1995 року № 133, Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження нормативно-правових актів з питань вдосконалення організації медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ» від 10 липня 2013 року № 585, Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків» від 12 липня 2010 № 551.

Відповідно до чинного законодавства України СНІД відноситься до особливо небезпечних інфекційних хвороб, а держава забезпечує планомірне науково обгрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.

Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.

Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження нормативно-правових актів з питань вдосконалення організації медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ» від 10 липня 2013 року № 585 медичні огляди, лабораторні та інструментальні обстеження, консультування пацієнтів здійснюються відповідно до Клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків. Періодичність та обсяги медичних оглядів залежать від стадії ВІЛ-інфекції та від темпів прогресування захворювання планові медичні огляди та обов'язкові лабораторні обстеження проводяться не рідше одного разу на 6 місяців, а у випадках наявності ознак прогресування ВІЛ-інфекції - не рідше одного разу на 3 місяці та залежно від клінічної ситуації. Отже, хворий повинен з'являтися на планові медичні огляди не рідше ніж 1 раз на 6 місяців.

Чинним на сьогодні законодавством не передбачена примусова госпіталізація осіб хворих на СНІД. Крім того, у разі якщо протягом року пацієнт не звертається до закладу охорони здоров'я для здійснення нагляду та надання медичної допомоги, він знімається з обліку у закладі охорони здоров'я. Про те що, пацієнт знімається з обліку, якщо не звертається в заклад охорони здоров'я, він обов'язково попереджається лікарем при взятті його під медичний нагляд у закладі охорони здоров'я.

Отже, у разі якщо хворий більше року не з'являвся на заплановані огляди лікар має право зняти його з обліку у закладі охорони здоров'я.
 
 
Неоплачувана відпустка при хворобі дитини

Я працююча мати-одиначка з двома неповнолітніми дітьми. Моя 5-річна дочка захворіла і її немає з ким залишити вдома. На роботі змушують брати відпустку за власний рахунок. Чи законна така вимога? Чи можу я отримати якусь грошову допомогу за цей період?
 
Дане питання регулюється Наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13 листопада 2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян».

Відповідно до даного Наказу для догляду за хворим членом сім'ї листок непрацездатності видається лікуючим лікарем одному із працюючих членів сім'ї або іншій працюючій особі, що фактично здійснює догляд. Для догляду за хворою дитиною віком до 14 років листок непрацездатності видається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше 14 календарних днів. Проте, слід також звернути увагу на те, що навіть якщо дитина хворіє понад 14 календарних днів, керівництво не в праві вимагати оформляти неоплачувану відпустку. У випадках, коли дитина продовжує хворіти, то особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною, після закінчення максимального терміну листка непрацездатності, передбаченого законодавством України, видається довідка за формою, встановленою МОЗ України (ф. № 095-2/о).

Відповідно до чинного законодавства, а саме Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі необхідності догляду за хворою дитиною. Так, вказана допомога виплачується з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Отже, роботодавець не може змушувати особу писати заяву на неоплачувану відпустку у разі хвороби дитини до 6 років. Крім того, за перші 14 календарних днів хвороби дитини повинна виплачуватися допомога по тимчасовій непрацездатності, лише понад вказаний термін, починаючи з 15 дня хвороби, допомога виплачуватися не буде.
 
 
Батько дитини, народженої від неофіційного чоловіка

3 тижні назад я стала мамою. З офіційним чоловіком не проживаємо вже понад 2 роки, але офіційно не розлучені. Батько дитини - інший чоловік, розлучити під час вагітності нас не могли. Кого в такому випадку запишуть батьком дитини?
 
Дане питання регулюється Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року № 2947-III та Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні».
За загальним правилом, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини. Проте, існують виключення з даного правила.

Якщо мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час державної реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження, її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також заяви матері та батька дитини про визнання батьківства.

Крім того, жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Крім того, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Також звертаємо увагу, що чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Отже, у разі, якщо батько дитини вчинить дії для визнання його батьківства можна буде офіційно розлучитися з чоловіком, а батьком вважатиметься чоловік з яким зачали дитину.