+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1

     
На запитання читачів «Практика управління медичним закладом» відповідає Анна Малець,
юрист Юридичного бюро Олени Бабич
 
Доступ до відділення інтенсивної терапії
 
Я працюю лікарем у відділенні інтенсивної терапії в міській лікарні. Останнім часом почастішали візити «проблемних» відвідувачів. Вони порушують внутрішній розпорядок лікарні, заважають іншим пацієнтам, не реагують на зауваження лікарів. Чи можна якимось чином обмежити доступ таких відвідувачів в лікарню?
 
Це питання регулюється Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії» від 15.06.2016 р. № 592 (далі - Порядок) та внутрішніми положеннями лікарні.
Так, відповідно до Порядку заклад охорони здоров'я зобов'язаний забезпечити пацієнтам, які перебувають на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії, право на допуск до них відвідувачів 24 години на добу в будь-який день тижня згідно з правилами, визначеними цим Порядком.

Проте звертаємо увагу, що відвідувачі зобов'язані ставитися з повагою до приватності та спокою пацієнта, у тому числі інших пацієнтів, які перебувають у палаті відділення інтенсивної терапії, їм не дозволяється заходити в інші палати або втручатися в питання, пов'язані зі станом здоров'я пацієнтів. Вони також не повинні перешкоджати виконанню медичними працівниками своїх професійних обов'язків та зобов'язані виконувати вимоги внутрішнього розпорядку відділення інтенсивної терапії. Відвідувачі зобов'язані дотримуватися вимог санітарно-протиепідемічного режиму, визначеного адміністрацією закладу охорони здоров'я, з урахуванням санітарно-епідемічної ситуації. У разі порушення даних вимог допуск такої особи до пацієнта може бути обмежений за рішенням лікуючого або чергового лікаря до моменту усунення відвідувачем порушень, що призвели до такого обмеження.

Також потрібно пам'ятати, що відвідувачі не допускаються до відділення інтенсивної терапії у випадку гострих проявів інфекційних захворювань, у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, про що медичними працівниками робиться відповідний запис в медичній документації в установленому законодавством порядку. Вищезазначене положення необхідно зафіксувати у Правилах внутрішнього розпорядку. Крім того, медичні працівники можуть у випадку порушення відвідувачами Правил внутрішнього розпорядку та чинного законодавства, попросити їх тимчасово залишити палату відділення інтенсивної терапії. Така вимога медичного працівника є обов'язковою до виконання.
 
Допомога на дитину

Нещодавно я народила дитину. Чи можу я отримати допомогу на дитину, якщо я звільнилася з роботи та останні місяці вагітності була зареєстрована в центрі зайнятості? Що мені для цього потрібно?
 
Це питання регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27 грудня 2001 р. N 1751 (далі - Положення).
Так, відповідно до Положення матері, котрі народили дитину, можуть отримувати наступні види допомоги: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини.

Право на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають жінки, зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні. У такому випадку допомога призначається у розмірі 100 відсотків мінімального розміру допомоги по безробіттю.
Для отримання цього виду допомоги потрібні такі документи: видана лікувально-профілактичним закладом довідка встановленого зразка; заява матері, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; довідка центру зайнятості про те, що жінка зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна.

Жінкам, зареєстрованим у центрі зайнятості як безробітні, державна допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання. Проте допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Допомога при народженні дитини на сьогодні надається у розмірі 41 280 грн. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).

Одному з батьків дитини (опікуну) допомога при народженні дитини призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем їх реєстрації. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації.
Навіть якщо мати зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна, вона має право на отримання допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами та допомоги при народженні дитини.
 
Чи може 13-річний бути донором крові

Я працюю в центрі переливання крові. Чи може бути донором крові дитина віком 13 років, яка має дозвіл від батьків на донорство?
 
Питання регулюється такими нормативно-правовими актами, як Цивільний кодекс України, Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.1995 р. № 239/95-ВР (далі - Закон).

Відповідно до Цивільного кодексу України повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин. Законом передбачено, що донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до чинного законодавства України повнолітня дієздатна особа - це фізична особа, яка досягла 18 років та цивільна дієздатність якої не обмежена. Дитина віком до 14 років вважається малолітньою.

Законодавством України не передбачено, що малолітня особа може бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин, навіть за наявної згоди батьків.