+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1
     
На запитання читачів журналу «Практика управління медичним закладом» відповідає Анна Малець,
юрист Юридичного бюро Олени Бабич
 
Примусова госпіталізація до психіатричної лікарні

До лікарні надійшла особа, яка була госпіталізована всупереч її волі. Якими мають бути дії лікаря у разі примусової госпіталізації особи до психіатричної лікарні?
 
Законодавством передбачені виняткові випадки в яких може здійснюватися примусова госпіталізація. Відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. № 1489-III особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби.
Крім цього, особа може бути госпіталізована в примусовому порядку у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України. Особу, яку було примусово госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра, має бути оглянута комісією лікарів-психіатрів протягом 24 годин з часу госпіталізації для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. Якщо госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, вона має бути негайно виписана.
У випадках, коли госпіталізація особи в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку. До заяви, в якій мають бути викладені підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність такої госпіталізації. До винесення судом рішення лікування може здійснюватися за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).
Керівник психіатричного закладу зобов'язаний негайно повідомити членів сім'ї, інших родичів або законного представника особи про її госпіталізацію в примусовому порядку до психіатричного закладу. У разі відсутності відомостей про наявність членів сім'ї, інших родичів або законного представника, а також про їх місце проживання повідомляються органи Національної поліції за місцем проживання особи.
Отже, у разі примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу лікар насамперед має повідомити про це рідних особи, а протягом 24 годин визначити доцільність госпіталізації та призначити лікування.
 
Видача листка непрацездатності іноземцю

Я громадянин Польщі, зараз тимчасово перебуваю в Україні. Звертався в лікарню за наданням медичної допомоги - чи зможу я отримати лікарняний?
 
Конституцією України (стаття 26) і Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р. № 3773-VI (стаття 3) визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Ці положення поширюються і на сферу охорони здоров'я для іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, осіб, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, про що сказано в ч. 1 ст. 11 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII. Права та обов'язки в сфері охорони здоров'я іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, визначаються законами України і відповідними міжнародними договорами.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 р. №455 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (далі - Інструкція).
Відповідно до Інструкції листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.
Якщо іноземці тимчасово перебувають на території України і не працюють на підприємствах, в установах і організаціях України, їм видається витяг з медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, де вказується термін тимчасової непрацездатності, якщо інше не передбачено міжнародними угодами.
Отже, якщо Ви офіційно працевлаштовані на території України, Вам можуть видати листок непрацездатності. Якщо Ви не працюєте, можете отримати витяг з медичної карти в закладі охорони здоров'я, до якого зверталися.
 
Право лікаря відмовитися від лікування пацієнта

Я працюю лікарем в міській лікарні. Пацієнт, який потребує допомоги, поводиться зухвало щодо медичного персоналу та інших пацієнтів і відмовляється виконувати процедури, необхідні йому для лікування. Чи можу я як лікар відмовитися від такого пацієнта без наслідків для моєї подальшої кар'єри?
 
Відповідно до ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення.
Також звертаємо увагу, що лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Якщо невиконання пацієнтом медичних приписів може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний пояснити це йому.
Щоб скористатися своїм правом на відмову від пацієнта у зв'язку з невиконанням ним медичних приписів, лікар повинен обов'язково зафіксувати невиконання приписів пацієнтом одним з таких способів:
- отримати від пацієнта письмову відмову від виконання медичних приписів;
- засвідчити відмову пацієнта складанням відповідного акта у присутності свідків (інших медичних працівників);
- засвідчити відмову або не виконання приписів відповідним записом у медичній карті пацієнта з підписами свідків (інших медичних працівників).