+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1

     
Стаття адвоката Юлії Дузь для "Юридичної газети"
 
Діти повинні виховуватися не для сьогодення, а для майбутнього, можливо
кращого стану роду людського.
Іммануїл Кант
 
Навколо виховання дітей створено багато систем і методик. Аби всі вони могли виконуватись, то напевне майбутнє наше було б абсолютно безхмарним. Але від народження дитина обмежена думкою і бажанням лише двох осіб – своїх батьків, які нерідко стають на заваді омріяному майбутньому дитини, так як у його пошуках наслідують своїх батьків, керуються виключно власними образами та амбіціями, забуваючи про найвищі інтереси та потреби самої дитини.
Чому ми почали питання стягнення аліментів з вибору способу виховання?! Тому що поняття аліментів постає у тих випадках, коли батьки, дбаючи про інтереси дитини, обирають ті чи інші способи виховання, які потребують систематичних фінансових затрат, що зрештою ми і називаємо утриманням дитини.
Допоки батьки ладять між собою, то утримання дитини є природнім для них обох, так само як і інші способи виховання. Коли ж між батьками розпочався конфлікт і діалог зводиться до взаємних вимог, то питання аліментів стає для когось способом встановлення так званої справедливості, а для когось шантажем і особистою претензією.
Найцікавіше починається тоді, коли один із батьків іноземець або ж виїхав на постійне місце проживання до іншої країни. Бурхлива фантазія малює найжорстокішу несправедливість, так як реальність в якій живуть громадяни нашої країни, замкнена прожитковим мінімум на одну дитину в середньому розмірі 1200 грн. На превеликий жаль, це дійсно реальність. Тому ймовірність закордонних заробітків у євро чи доларах стає ідеєю, а інколи - способом зробити якщо не своє, то хоча б життя дитини кращим.
Цей відступ покликаний звернути увагу на мотивацію, можливості та результат, коли хтось із нас у своєму житті прийде до питання стягнення аліментів за кордоном. Розглянемо три способи виконання обов'язку утримання батьками своїх дітей за кордоном, однак наголошуємо, що результат можливий виключно у тих випадках, коли за діями батьків буде стояти лише одна думка – інтереси їхньої дитини. Ні пошуки справедливості, ні «так треба», ні особиста помста не зроблять майбутнє дитини кращим, а лише закладуть фундамент для помилкового виховання нащадків.
 
Досудове урегулювання спору
Коли між батьками ще можливий діалог, то обов'язково необхідно спробувати домовитись про утримання спільної дитини. Питання діалогу можливе і тоді, коли одного із батьків ще треба «вмотивувати» до розмови. У такому разі не обійтись без допомоги адвокатів, які знайдуть необхідні важелі для розмови сторін. Перед перемовинами варто з'ясувати наступні питання: чи визнане батьківство тим із батьків, який знаходиться за межами України; що заважає такому батькові добровільно підтримувати зв'язок із дитиною та надавати їй належне утримання; які репутаційні, фінансові ризики матиме така особа, якщо розпочнеться судовий процес стягнення аліментів та примусове виконання такого рішення.

При вирішенні питання стягнення аліментів буде застосовуватися ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право», якою передбачено, що «...права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини». Таким чином, у договорі між батьками мають застосовуватися вимоги матеріального права тієї держави, громадянином якої є дитина, або ж країни її звичного, постійного місця проживання. Тому в позасудових договірних відносинах необхідно орієнтуватись на положення ст. 189 Сімейного кодексу України, якою передбачено право батьків на укладення договору про сплату аліментів на дитину, обов'язковість письмової форми та нотаріального посвідчення, а також наслідки невиконання у вигляді примусового стягнення за виконавчим написом нотаріуса.
Враховуючи ці вимоги, радимо вирішувати питання утримання дитини за договором між батьками у той спосіб, який буде найменш пов'язаний зі щомісячними виплатами чи будь-якими іншими строковими, систематичними зобов'язаннями, оскільки контроль за їхнім виконанням буде покладено на органи опіки та піклування України, а виконання - на Державну виконавчу службу України, які, зрештою, не захистять право дитини через відсутність боржника та його майна на території нашої країни. Це призведе до необхідності звернення до суду. На нашу думку, ця обставина нівелює цінність таких договірних відносин у майбутньому, адже ще в момент підписання договору закладається умова ускладненого способу виконання зобов'язання з необхідністю звернення до суду. Найкраще у таких договорах прописувати обов'язок виконання зобов'язання з утримання шляхом забезпечення дитини одним із батьків нерухомим майном або ж виконанням усього зобов'язання одним платежем одноразово.

Таким чином, вищевказаний спосіб утримання є найкращим і дійсно таким, що може повною мірою задовольнити усі інтереси дитини. Але до такого способу приходять не всі, а інколи й після договірних зобов'язань змушені звертатись за судовим захистом інтересів дитини через небажання одного із батьків добровільно або за умовами договору виконувати покладені на нього зобов'язання участі в утриманні дитини. Зазвичай, коли постає питання примусового стягнення аліментів, то стосунки між батьками є настільки конфліктними, що розв'язати їх може виключно суд. Саме на цій стадії ми повертаємося до виховання, до того майбутнього, які самі ж і закладаємо у своїх дітей. У таких ситуаціях ми змушені визначатись із найкращим способом захисту інтересів дитини з урахуванням вибору підсудності, судового розгляду та механізмів примусового виконання судових рішень. Необхідно розуміти, що ті способи стягнення аліментів за кордоном, які будуть наведені нижче, є дуже тривалими в часі (в кращому випадку до року), ці процеси є досить дорогими, оскільки вимагають залучення до судових процесів адвокатів як з України, так і закордонних, а також перекладачів, експертів та ін. Хоча в межах деяких міжнародних Конвенцій і передбачені безоплатні правові допомоги, але зовсім без витрат не обійтись. І головне, у більшості випадків ті, хто проходить цей судовий шлях стягнення аліментів, отримують гірке розчарування від сум, які будуть надходити на утримання дитини. Не буде мільйонів, сотень і десятків тисяч. Сума аліментів буде обмежена фактичними потребами конкретно взятої дитини. Тому наважитись на судові процеси за межами України можуть лише ті з батьків, які через об'єктивні обставини не можуть самостійно та повноцінно утримувати дитину (наприклад, коли дитина хвора і потребує постійного нагляду, що унеможливлює спроможність того із батьків, що нею опікується, заробляти кошти на її утримання), або ті, для кого подібне судове рішення і фіксація його виконання може бути потрібна у інших судових процесах (приміром, позбавлення батьківських прав, звільнення від обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків).
Аби отримати можливості застосування механізму примусового стягнення аліментів, необхідне судове рішення. Тому першочергово необхідно визначитись до якого суду слід подавати позов про стягнення аліментів. Звідси ми й отримуємо два способи примусового стягнення аліментів.
 
Рішення українського суду про стягнення аліментів та його примусове виконання
Повертаючись до ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право», визначаємось, що територіальна підсудність у питанні стягнення аліментів може бути вирішена на користь місцевих судів загальної юрисдикції за місцем проживання позивача (одного із батьків), який буде звертатись до суду із такими вимогами в інтересах дитини.
Слід врахувати, що при зверненні з подібними позовами у справах, де відповідач (інший із батьків) є іноземцем, або місце його постійного проживання чи перебування знаходиться за межами України, необхідно у прохальній частині закладати можливість виконання такого рішення за межами України. Тому треба ґрунтовно підійти до визначення розміру аліментів і повністю відмовитись від застосування стягнення у вигляді частки від доходу.

У тих випадках, коли один із батьків є іноземцем або ж особою без громадянства, необхідно пам'ятати, що згідно зі ст. 80 Закону України «Про виконавче провадження», рішення судів може бути виконане в межах вищевказаного закону лише у разі, коли такі особи проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або якщо вони мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами. У випадку невиконання такими особами рішень, державний виконавець звертається до компетентних органів з поданням про заборону в'їзду в Україну або видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Тому, як бачимо, законодавець, захищаючи інтереси дитини, зробив усе, аби боржника за несплату аліментів ми були змушені шукати за межами України та вже там визнавати рішення українських судів і вимагати їх примусового виконання.
Отже, після отримання рішення українського суду, яке неможливо було виконати на території України, необхідно визнати та виконати це рішення за кордоном. Суди іноземних держав по-різному сприймають рішення українських судів, і вирішальним тут є наявність або відсутність між Україною та державою, яка буде виконувати рішення суду, двосторонніх чи багатосторонніх договорів.

Уся детальна інформація про міжнародні стосунки України з іншими країнами світу є в Міністерства юстиції України, яке за багатьма міжнародними багатосторонніми договорами визначене як орган, що приймає звернення, заяви та клопотання щодо багатьох приватних спорів.
Так, 19.10.2006 р. для України набула чинності Конвенція про стягнення аліментів за кордоном (Нью-Йорк, 1956 р.), на виконання якої була затверджена наказом Міністерства юстиції №121/5 від 29.12.2006 р. Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном. Ця Конвенція передбачає як один зі способів стягнення аліментів звернення до компетентного органу іноземної держави з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої держави.

Звертаємо увагу на те, що серед документів, які подаються для визнання та виконання рішення суду України, необхідно подати такі документи: копію судового рішення; довідку про те, що рішення набрало законної сили; довідку про часткове виконання або невиконання рішення на території України; довідку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні; при необхідності та можливості копію протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті. Перелік цих документів свідчить про те, що рішення українського суду має бути максимально правильним у процесуальному плані, оскільки від цього залежить можливість його визнання і виконання за кордоном.
Ці ж вимоги до рішення суду України ми зустрінемо й у разі виконання та визнання рішення на підставі Конвенції СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1973 р., Конвенції про стягнення і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання 1973 р., Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 р.

Як висновок, зазначимо, що коли обирається спосіб стягнення аліментів за кордоном через визнання та виконання рішення суду України, основну увагу приділяємо саме цьому рішенню як документу та максимально намагаємося вжити всіх передбачених нашим законом заходів щодо його виконання. Тому, якщо зважено, з урахуванням доцільності та всіх можливостей, ми приймаємо рішення визнавати та виконувати рішення суду України на території іноземної держави, доцільно буде від самого початку долучити до цього процесу досвідченого адвоката, який зможе отримати рішення суду і документи про його виконання, за які не буде соромно перед міжнародним суспільством.
 
Рішення іноземного суду про стягнення аліментів
Третій спосіб стягнення аліментів за кордоном – це звернення до суду іноземної держави і отримання рішення, яке безпосередньо буде виконуватись за місцем проживання (перебування) боржника або ж його майна.
Цей спосіб ми вважаємо найкращим серед судових механізмів стягнення аліментів. По-перше, він зменшує процесуальний час, який витрачає позивач, коли йде через визнання рішення суду України. По-друге, зменшує кількість документів, які необхідно подавати до різних інстанцій, адже фактично спір буде зводитись до процесу в одному суді. По-третє, відсутня необхідність визнання правової системи України як ефективного способу захисту приватного права (буду відвертою, оскільки адвокати нашого Бюро брали участь у судових процесах інших держав, ця проблема, нехай і завуальовано, але була присутня; змагальність судів різних держав відчувається і робить процес затягнутим й дещо не об'єктивним). По-четверте, це суттєво економить гроші позивачів.

Підстав для звернення з подібними позовами в іноземні суду може бути багато, та задля інтересів дитини досвідчений адвокат обов'язково їх знайде. Зупинимось на ситуації, коли між Україною та іноземною державою відсутні будь-які міжнародні договори з цього питання. До прикладу, це стосується Сполучених Штатів Америки, оскільки у питанні стягнення аліментів доведеться вирішувати цей спір в їхніх судах. Звертаючись з подібним позовом, треба зважити, що серед доказів того, що один із батьків не виконує свого обов'язку утримання дитини, необхідно доводити у їхніх судах існування «права опіки» над дитиною в іншого з батьків. «Право опіки» в США є набагато ширшим, ніж у нас. Зокрема, воно охоплює в собі і визначення місця проживання дитини, і спосіб спілкування одного із батьків, що проживає окремо, і право заборони на виїзд. Тому до судового процесу, який буде тривати у Штатах, обов'язково треба долучати адвокатів з України, тому що в суді саме на них лягатиме основне навантаження у доказуванні. Звичайно, обираючи спосіб стягнення через звернення до іноземного суду треба зважувати на необхідність долучення до спору й іноземних адвокатів та спеціалістів. Як бачимо, позитивні сторони такого способу стягнення аліментів є водночас і найбільшою складністю, оскільки до такого процесу будуть долучені спеціалісти двох держав. У будь-якому випадку, рішення щодо обрання того чи іншого способу стягнення аліментів завжди залишається за тим із батьків, який проживає з дитиною і має право на таке утримання.

Наостанок зазначимо, що обираючи той чи інший спосіб стягнення аліментів на дитину, треба зважати виключно на об'єктивні обставини і ту реальність, у якій знаходиться сама дитина. Адже, здебільшого, рано чи пізно, а рішення суду про стягнення аліментів буде ухвалене і почне виконуватись. Сприйняття цього процесу та особисте ставлення до нього того з батьків, хто був ініціатором, є одним із елементів виховання дитини. Зрештою, ми можемо отримати або ж хибне усвідомлення можливості покарання за нелюбов у формі аліментних зобов'язань, або ж відповідальне ставлення до тих, «кого ми приручили»... Повага батьків один до одного та до закону є основою успішного майбутнього їхніх дітей та суспільства в цілому.