+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1

     
Юридичне бюро Олени Бабич є однією з "бутікових" юридичних компаній, основними спеціалізаціями якої є практики медичного та сімейного права. Про медицину, правовий супровід сурогатного материнства та автомобільний спорт в інтерв'ю для "Юридичної газети" адвокат, керівник Юридичного бюро Олена Бабич.
 
- Пані Олено, Вас знають як експерта в достатньо вузькій галузі медичного права. Розкажіть які тенденції розвитку цієї практики в нашій країні.
Медичне право в Україні є порівняно новою практикою, яка з кожним роком набуває все більшої популярності. Це не дивно, оскільки не зважаючи на економічні труднощі в країні, сектор приватної медицини продовжує розвиватися - відкриваються нові медичні заклади і є потреба в юристах, які розуміються на специфиці медичного бізнесу, нюансах побудови внутрішніх процесів лікувальних закладів та належного оформлення взаємовідносин з пацієнтами. Сьогодні все більше юридичних компаній починають працювати в цьому напрямку, відкривають практики охорони здоров'я, однак послуги надаються здебільшого у сфері фармацевтики. Слід розуміти, що фармацевтичне право, яке регулює правовідносни в сфері обігу лікарських засобів, і медичне право, що визначає правовідносини щодо надання медичної допомоги, це дещо різні напрямки і поєднувати їх, на мій погляд, є не зовсім правильно. Окрім того, в сфері медичного права є два учасника - медичний заклад і пацієнт, і надавати послуги обом сторонам, переконана, не зовсім етично. Саме тому з самого початку ми зробили свій вибір, і на відміну від багатьох наших колег, юридичні послуги в сфері медичного права надаємо виключно медичним установам.
 
- Одним з напрямків діяльності Вашої компанії є правовий супровід програм допоміжних репродуктивних технологій. В чому особливість таких справ? Наскільки розвинена в нашій країні згадана методика лікування безпліддя?
Допоміжні репродуктивні технології (далі - ДРТ) - це методики лікування безпліддя, серед яких запліднення in-vitro (в пробірці), внутрішньоматкова інсемінація, сурогатне (замінне) материнство, кріоконсервація сперми, ооцитів, ембріонів тощо. Це сфера медицини, яка не стоїть на місці і постійно розвивається, й українські репродуктивні клініки йдуть в ногу з часом та світовими тенденціями, адже рівень безплідності в Україні досить високий і з кожним роком, на жаль, проблема безпліддя нікуди не зникає. Сфера застосування сучасних допоміжних репродуктивних технологій є достатньо специфічною і особливість надання юридичних послуг полягає в тому, що вимагає від юриста не тільки досконалого знання права, але й розуміння медичної складової лікувального процесу. Добре знати і розуміти лікувальні процеси «зсередини» мені допоміг тривалий досвід роботи юристом в одному з провідних приватних медичних закладів України.
 
- Яку оцінку Ви можете надати законодавчій базі по регулюванню надання послуг з ДРТ?
На сьогодні допоміжні репродуктивні технології регламентуються в Україні цілою низкою нормативно-правових актів. Зокрема відповідні положення закріплені в Цивільному кодексі України, Сімейному кодексі України, Основах законодавства України про охорону здоров'я та Наказі МОЗ № 787 від 09.09.2013 р. «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні». Та не зважаючи на значну, на перший погляд, кількість законодавчих актів, поза законом залишається чимала кількість питань, пов'язаних із застосуванням ДРТ, що в свою чергу призводить до низки проблем і для пацієнтів, і для лікувальних закладів.
Так, залишається не врегульованим граничний вік для жінок, щодо яких можуть бути застосовані методики лікування безпліддя, а це в свою чергу, породжує випадки народження самотніми жінками похилого віку дітей, подальша доля яких, м'яко кажучи, невизначена, якщо брати до уваги вік їх матерів.
Відсутня процедура та порядок розпорядження замороженими (кріоконсервованими) репродуктивними клітинами у випадку, наприклад, розлучення подружньої пари, якій належать ембріони, або смерті особи, що залишила свої заморожені репродуктивні клітини.
Правовий статус донорів яйцеклітин, сперми також залишається поза правовим регулюванням, в тому числі право донорів на фінансову компенсацію та порядок її виплати, на відміну, наприклад, від донорства крові.
Транспортування репродуктивних клітин, наукові дослідження із використанням ембріонів людини, застосування ДРТ окремим категоріям осіб (онкохворі, ВІЛ-інфіковані) - це далеко не вичерпний перелік проблемних питань сфери ДРТ, що на сьогодні, залишаються поза увагою законодавця.
Свого часу я долучилась до робочої групи, яка складалась, зокрема, із фахівців галузі, керівників репродуктивних клінік, представників міністерства охорони здоров'я, і працювала над законопроектом "Про допоміжні репродуктивні технології". Нещодавно відбулося обговорення даного законопроекту на засіданні Комітету ВРУ з питань охорони здоров'я, що свідчить про інтерес наших парламентарів до правового врегулювання однієї з важливих сфер медицини. Сподіваюся найближчим часом будуть зроблені реальні кроки в цьому напрямку. Адже саме на рівні закону потребують закріплення права і обов'язки осіб, що застосовують ДРТ, умови та порядок донації репродуктивних клітин, порядок зберігання кріоконсервованих репродуктивних клітин, умови та порядок застосування сурогатного материнства тощо.
 
- Нещодавно Ви виступили в ролі модератора на конференції «Медичний заклад: організація та управління». Які проблеми обговорювались учасниками заходу?
Наша компанія є незмінним співорганізатором щорічної конференції "Медичний заклад: організація та управління", яка цього року відбулася вже вп'яте. Конференція є певною платформою для зустрічі та обговорення важливих питань управління медичним закладом серед топ-менеджерів, власників медичних закладів. Саме ці дискусійні питання лягають потім в основу законодавчих ініціатив, які ми намагаємося впроваджувати. Адже хто краще розуміється на тому які законодавчі зміни є актуальними для медицини як не керівники лікувальних закладів.
Цьогорічна конференція була присвячена темі якості в медицині як стратегії. Серед спікерів і учасників заходу були керівники та власники провідних приватних лікувальних закладів різних напрямків, представники лабораторного та діагностичного сегменту ринку. В ході конференції учасники обговорювали що таке «якість» для медичних закладів і мали можливість зробити висновки щодо змін та удосконалень у власних закладах.
 
- Розкажіть, будь ласка, про правове регулювання сурогатного материнства в Україні. Які існують особливості правового супроводу програм сурогатного материнства?
Сурогатне (замінне) материнство є лише однією із методик лікування безпліддя, але останнім часом саме ця методика найбільше обговорюється і серед колег, і в ЗМІ. Україна в частині правового регулювання сурогатного материнства має найбільш ліберальне законодавство. Якщо брати законодавство інших країн, у яких дозволене сурогатне материнство – то в більшості країн навіть після народження дитини сурогатна матір має право залишити її собі. В Україні ситуація інша. Відповідно до положень Сімейного кодексу України, які регламентують застосування сурогатного материнства – сурогатна матір не має права на дитину, що виношує, з самого початку батьками дитини є її генетичні батьки - подружжя. Після народження дитини сурогатна матір дає свою нотаріально посвідчену згоду на запис генетичних батьків батьками народженої нею дитини і з цього моменту вона втрачає будь-яке право на оскарження материнства. На практиці мають місце випадки, коли сурогатні матері з тих чи інших причин самовільно оформлювали дітей, народжених в програмі сурогатного материнства, на себе. Але виходячи із судової практики по такій категорії справ, практично всі судові інстанції приходили до висновку про протиправність дій сурогатної матері і визнавали свідоцтво про реєстрацію дітей на сурогатну маму недійсним.
Певною особливістю правового супроводу сурогатного материнства є те, що не зважаючи на легітимність сурогатного материнства в Україні, поза правовим регулюванням залишаються чимало моментів. Це, зокрема, питання взаємовідносин між учасниками програми – медичним закладом, подружжям і сурогатною матір'ю, їх права і обов'язки. Тому саме юристу, який здійснює правовий супровід таких програм, доводиться будувати правовідносини між учасниками програми та закріплювати їх в положеннях відповідних договорів та інших документах. Ще один важливий момент в програмах сурогатного материнства залишається поза законом і потребує закріплення саме на рівні закону - це постмортальна (посмертна) репродукція. Адже, якщо із подружжям, що є батьками дитини, яку виношує сурогатна матір, під час її вагітності щось трапляється, правового механізму залишити собі або усиновити таку дитину рідними дідом та бабою такої дитини немає.
 
- Ви активно розвиваєте практику сімейного права і позиціонуєте її одним із основних напрямків діяльності Юридичного бюро.
В будь-яких економічних умовах завжди залишаються актуальними питання врегулювання сімейних відносин. Сімейне право – одна із делікатних галузей права, що безпосередньо стосується інтересів подружжя, батьків та дітей, і зачіпає достатньо багато інтимних моментів життя клієнтів. Саме тому дана практика потребує особливого підходу з боку адвоката.
За більше ніж 13 років досвіду роботи із сімейними парами в сфері правового супроводу сурогатного материнства постійно доводиться вирішувати й інші проблеми, що виникають у житті подружжя до або після народження дітей. Це і укладення шлюбних контрактів, розірвання шлюбів, поділ майна, виїзд дітей за межі України без згоди і супроводу одного із батьків, визначення способу як буде жити подружжя, якщо між ними залишилися тільки стосунки в межах виконання батьківських обов'язків. Адже не зважаючи на розлучення, вони залишаються поєднаними на все життя, бо виховують спільну дитину.
Ми маємо також значний позитивний досвід правового супроводу повернення дітей з іншої країни до країни звичайного місця проживання. Ці процеси є достатньо складними як у правовому, так і у емоційному плані. Нещодавно ми вдало закінчили один з таких процесів – повернули до України двох малолітніх дітей. Наш клієнт залишився задоволеним і сподіваємося з нашою допомогою вони зможуть вирішити й інші свої конфлікти, але вже на території України.
 
- В професійному житті Ви займаєтеся медичним і сімейним правом. А у вільний час захоплюєтеся автомобільним спортом - досить незвичайне хобі як для жінки.
Насправді я маю не одне, а два основних хобі - це автомобільний спорт і телебачення. Я з дитинства любила все, що було пов'язано з автомобілями. В 2009 році вперше взяла участь в Чемпіонаті України з автомобільного слалому та несподівано посіла високе місце поряд з досвідченими учасниками – чоловіками, і на цьому вирішила не зупинятись. Після цього було декілька років поспіль участі в цьому Чемпіонаті, звання "Найшвидшої жінки України", участь в Чемпіонатах України та кубках з автораллі в ролі штурмана, адміністратора ралійної команди, участь у ролі пілота в Чемпіонаті України з гірських перегонів. На сьогодні я маю звання КМС з автомобільного спорту та є членом Президіуму Автомобільної федерації України.
Телебачення - це друге моє захоплення. З 2009 року я приймала участь у зйомках телепроектів "Судові справи. Злочин і кара", а з 2011 року "Сімейний суд" на телеканалі "Інтер". В 2013 році закінчила курс "Телеведучий" в Інтершколі, отримавши нагороду за кращу роботу в номінації "Ведучий ток-шоу". Наразі не залишаю свою мрію про авторську програму та сподіваюся знайти час на її реалізацію.
 
- Ваша порада для юристів, які тільки починають свою кар'єру.
Не буду оригінальною - якщо ви ставите конкретні цілі і наполегливо працюєте над їх реалізацією 24 години на добу 7 днів на тиждень – вам просто не може не пощастити). І за жодних обставин не можна здаватися, адже така зупинка може бути всього за один крок до успіху.