+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1

     
Стаття адвоката Лесі Черевко для "Юридичної газети"
 
Ти можеш не помітити, що у тебе все йде добре.
Але податкова служба нагадає.
П. Данінос 
 
Згідно чинного на сьогодні законодавства України, з врахуванням всіх положень щодо мораторію на перевірки контролюючими органами, окремі суб'єкти господарювання постійно перебувають в стані очікування фіскальної документальної перевірки – планової чи позапланової, виїзної чи невиїзної. У більшості випадків результатом такої перевірки, навіть при надпрозорій та чесній системі господарювання, працівники фіскальної служби виносять податкові повідомлення-рішення, котрі і визначають суму штрафних санкцій, розмір яких може перевищувати не лише сотні тисяч, а то й декілька мільйонів гривень.
Звісно, не кожний платник податків погоджується з відповідними вимогами фіскальної служби з огляду на відсутність таких значних грошових коштів, що в майбутньому становитиме реальну загрозу для подальшого здійснення господарської діяльності без будь-яких перешкод та загроз.
 
ПРАВО НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
У випадку виявлення порушень під час здійснення перевірки платник податків (надалі – Платник) отримає акт перевірки. Саме в цей момент Платникам необхідно пам'ятати, що у випадку їх непогодження з висновками акта перевірки (надалі – Акт) – вони можуть його підписати із зауваженнями (можуть бути надані разом з підписаним примірником документа або окремо).
Відповідно до ч. 86.6. ст. 86 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ) Платник вправі подати свої заперечення на Акт протягом 5 робочих днів з дня його отримання. Такі заперечення повинні бути розглянуті фіскальним органом, який здійснював перевірку, протягом аналогічного строку. Результати розгляду заперечень доводяться до відома Платника шляхом вручення відповіді посадовій особі Платника під розписку або направлення листом з повідомленням про вручення (ч. 58.3 ст. 58 ПКУ).
Варто звернути увагу, що ПКУ надає Платнику право брати участь у розгляді заперечень та бути присутнім при ухваленні рішень за наслідками їх розгляду. На жаль, працівники фіскальної служби дуже часто ігнорують таке право Платника, навіть незважаючи на те, що останній чітко зазначив про таке право та бажання у запереченнях.
Заперечення є засобом впливу на зміст майбутнього Повідомлення ще до його ухвалення фіскальним органом, що є досить важливим аргументом, яким не слід нехтувати на практиці.
Як правило, ефективність заперечень досить мізерна і практика зменшення штрафних санкцій в таких ситуаціях незначна, проте – можлива. У більшості випадків це стосується незначних сум, які були безглуздо, необґрунтовано та безпідставно нараховані під час перевірки. Як приклад: Платнику було донараховано по відповідній операції податок з доходів фізичних осіб (платником такого податку виступають фізичні особи, які не мають спеціального статусу суб'єкта господарювання), не дивлячись на те, що для перевірки був наданий відповідний договір з фізичною особою – підприємцем, котра була платником єдиного податку, а отже, підстави для нарахування вказаного вище податку – взагалі відсутні.
Проте, у будь-якому випадку заперечення на Акт є першим інструментом захисту, який може застосувати Платник одразу ж після закінчення перевірки.
Якщо після розгляду заперечення податковий орган все-таки не прийняв до уваги аргументи та доводи, викладені Платником в запереченнях, та не змінює висновки Акту, Платнику направляється податкове повідомлення-рішення, оскарження якого потребуватиме більше часу та зусиль.
 
ПРОЦЕДУРА ОСКАРЖЕННЯ
Найбільш ефективним методом боротьби з необґрунтованими податковими повідомленнями-рішеннями (надалі – Повідомлення) безперечно є оскарження таких рішень. Саме на цьому етапі платник податків (надалі – Платник) стає перед вибором – адміністративний чи судовий порядок обрати для захисту власних інтересів.
Так, згідно ч. 56.1. ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному чи судовому порядку.
Строк такого оскарження становить 1095 днів із дня отримання Повідомлення. Однак, у випадку, коли Платник спочатку скористався процедурою адміністративного оскарження, то строк для звернення до суду становитиме 1 місяць від дня завершення процедури адміністративного оскарження (момент отримання рішення фіскального органу Платником).
У будь-якому випадку затягувати з початком оскарження не варто з огляду на те, що у разі визначення контролюючим органом грошового зобов'язання – платник має сплатити нараховану суму протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання Повідомлення. Виняток становить ситуація, коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу згідно чинного податкового законодавства.
Таким чином, доцільно одразу ж або звернутися до суду з позовною заявою, або почати процедуру адміністративного оскарження.
Платник вправі обрати будь-який метод захисту. У випадку наявності бажання скористатись для початку адміністративним порядком – таке оскарження не обмежує в майбутньому платника від права на звернення до суду у випадку не отримання очікуваного результату оскарження в фіскальних органах. Проте, слід пам'ятати наступне: якщо суб'єкт господарювання обрав судовий спосіб захисту, то він автоматично втрачає право на адміністративне оскарження рішення фіскального органу.
 
ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРУ
Адміністративне оскарження Повідомлень є досудовим методом вирішення спору. Такий порядок чітко регламентований нормами ПКУ та Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 року за № 916 " Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами" (надалі – Наказ № 916).
При обранні даного способу оскарження Повідомлення слід пам'ятати, що не підлягають адміністративному оскарженню: грошові зобов'язання, самостійно визначені платником податків, та рішення контролюючих органів, які оскаржені платником податків у судовому порядку.
Відповідно до положень Наказу № 916 скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів у місті Києві та областях, міжрегіональних територіальних органів; скарги на рішення контролюючих органів у місті Києві, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи.
У будь-якому випадку рішення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, прийняте в результаті розгляду скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, однак, може бути оскаржене в судовому порядку.
Скарга повинна бути подана Платником у письмовій формі з дотриманням вимог до її оформлення, передбачених Наказом № 916, до контролюючого органу вищого рівня протягом десяти календарних днів з дня, наступного за днем отримання рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Важливо звернути увагу на те, що до скарги Платник вправі додати розрахунки та докази, які він вважає за необхідне. Слід пам'ятати, що копії документів, які додаються до скарги, повинні бути належним чином засвідчені.
Скарга може бути подана Платником безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу декількома способами: особисто; через представника; поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.
Важливим моментом, про який важливо не забути, є письмове повідомлення контролюючого органу, який прийняв оскаржуване рішення, про початок адміністративного оскарження.
Як і під час подання та розгляду заперечень на Акт, під час адміністративного оскарження Платник має право:
- брати участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через представника, уповноваживши останнього у встановленому законодавством порядку;
- під час розгляду матеріалів скарги висловлювати свою думку з питань, які виникають під час такого розгляду;
- надавати документи, пояснення, доводи, які стосуються предмета скарги;
- до прийняття рішення по скарзі відкликати її повністю або частково шляхом направлення письмової заяви до контролюючого органу, який її розглядає;
- отримувати інформацію про розгляд скарги та одержувати рішення за результатами розгляду скарги.
Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, або інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.
Контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги, яке оформляється на бланку контролюючого органу, котрий розглянув скаргу.
Контролюючий орган зобов'язаний прийняти таке рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги Платника, на адресу останнього поштою з повідомленням про вручення або надати під розписку. Рішення надсилається на адресу, зазначену у скарзі, а у разі незазначення такої адреси – на податкову адресу Платника.
Слід відмітити, що керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги понад двадцятиденний строк, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це Платника.
Однак, якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається платнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.
У рішенні про результати розгляду скарги обов'язково зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.
Найвищим органом у процедурі адміністративного оскарження є Державна фіскальна служба України.
Рішення, прийняте Державною фіскальною службою України, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. Таким чином, на цьому суб'єкту процедура адміністративного оскарження Повідомлення закінчується.
Варто відмітити, що за весь час оскарження в адміністративному порядку сума грошового зобов'язання, зазначеного в Повідомленні, вважається неузгодженою.
Ефективність адміністративного оскарження Повідомлень досить різна та не є сталою за своїми результатами. Проте, останнім часом спостерігається значна тенденція до зменшення штрафних санкцій в процесі оскарження Повідомлень в адміністративному порядку. Так, для прикладу, після проведення внутрішнього податкового аудиту (пілотний проект по м. Києву з кінця 2015 року) Державною фіскальною службою України було прийнято рішення, яким занижено податок на прибуток на загальну суму 72 000,00 грн. та зменшено від'ємне значення бази оподаткування до суми 17 000,00 грн. замість встановлених в акті (заниження податку на прибуток на суму понад 450 000,00 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування (збитки) в сумі понад 30 000 000,00 грн.).
Проте, слід констатувати той факт, що задоволення скарг платників податків органами фіскальної служби в рамках адміністративного оскарження й надалі залишається вкрай рідкісним явищем в сьогоднішній юридичній практиці.
 
ПРАВО НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ
У будь-якому випадку і незалежно від досудового оскарження, Платник вправі вирішити спір з податковим органом в судовому порядку шляхом подання адміністративного позову, предметом якого буде визнання Повідомлення недійсним та його скасування.
Процедура оскарження в судовому порядку регулюється Кодексом адміністративного судочинства України (надалі – КАСУ), положення якого чітко визначають форму, зміст, вимоги до позовної заяви, процедуру судового розгляду справи, правила оскарження прийнятих судових рішень.
Згідно ст. 71 КАСУ, саме на податкові органи покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником норм податкового законодавства, на підставі яких йому визначено відповідні грошові зобов'язання. На сьогодні спостерігається досить позитивна тенденція безпосереднього зазначення судами в рішеннях посилання на приписи вказаної вище статті кодексу та на її недотримання зі сторони органів фіскальної служби.
Платники на підтвердження власної позиції можуть надати до суду первинні документи та інші дані, які підтверджують реальність та мету здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, а також її зв'язок з власною господарською діяльністю.
Досить важливий аспект становить процес доведення того, що здійснені господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податку; зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і самою господарською діяльністю; наявність господарської мети тощо.
Такі докази, надані вже в процесі судового розгляду адміністративного позову не можуть бути відхилені фіскальним органом, як неналежні докази. Право відхиляти доказ у справі належить виключно судді, який розглядає справу. Саме така аксіома встановлена в листі Державної фіскальної служби України від 03.04.2015 р. за № 7085/6/99-99-19-03-01-15 «Про надання інформації».
Саме тому, не зважаючи на приписи ст. 71 КАСУ, Платник податків зобов'язаний в судовому порядку надати максимально повну інформацію та всі можливі докази на обґрунтування правильності власної позиції. Також слід пам'ятати, що відповідно до ч. 56.21 ст. 56 ПКУ у разі, коли норма ПКУ чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПКУ, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
 
ШЛЯХ ДО ІСТИНИ
Незалежно від того, який із вище описаних способів врегулювання спору буде обраний платником податків, результат залежить лише від професіоналізму, обізнаності, майстерності спеціалістів, які прийматимуть участь в оскарженні як зі сторони платника податків, так і зі сторони фіскального органу.
У будь-якому випадку суб'єкт господарювання повинен бути готовий до того, що процедура оскарження може бути досить тривалою (для прикладу: тривалість адміністративного оскарження становила 4 місяці, проте результат був успішний і необхідності в судовому захисті не було; судовий розгляд справи з урахуванням завантаженості окремих адміністративних судів може тривати близько року), а очікуваний результат не завжди досягнутий.
Проте, у більшості випадків процедура оскарження (адміністративного чи судового) є досить дієвим та ефективним способом захисту майнових прав та інтересів суб'єкта господарювання від необґрунтованих донарахувань органами фіскальної служби України. Як ніколи актуальними у таких ситуаціях є слова класика «Борітеся – поборете!» (Т.Г. Шевченко, «Кавказ»).