+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1

     
На запитання читачів журналу "Здоров'я України" відповідає медичний адвокат Олена Бабич
 
1. Яким чином відбувається направлення на експертизу для встановлення інвалідності?
Дане питання регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» та Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року N 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності». Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд медико-соціальної експертної комісії. Слід зазначити, що лікувально-профілактичний заклад вправі самостійно направити особу для проведення медико-соціальної експертизи після здійснення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. Лікарсько-консультативна комісія лікувального закладу охорони здоров'я повинна надати заповнену форму первинної облікової документації № 088/о затверджену МОЗ, та необхідні документи для встановлення інвалідності на розгляд медико-соціальної експертизи. Після цього медико-соціальна експертна комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для здійснення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.
 
2. Чи можна звільнити вагітну жінку, яка систематично порушує трудову дисципліну?
Чинне законодавство України охороняє материнство, у зв'язку з чим передбачено заборону звільнення вагітних жінок. Відповідно до ст.184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається. Згідно з роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики від 23.01.2007 р. N 13/13/116-07 названі категорії жінок не можуть бути звільнені не лише з підстав, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП, але й за іншими підставами, які кваліфікуються як звільнення (розірвання) трудового договору з ініціативи власника. Проте, у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації, допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Отже, звільнення вагітної жінки у зв'язку з порушенням трудової дисципліни є незаконним.
 
3. Хто може бути сурогатною матір'ю та які документи для цього потрібні?
Дане питання регулюється Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2013 року №787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні». Згідно з цим наказом сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої заяви сурогатної матері, а також за відсутності медичних протипоказань. Щодо документів, то для участі у програмі сурогатного материнства сурогатній матері необхідно надати:
- заяву сурогатної матері;
- копію паспорта;
- копію свідоцтва про шлюб або про розлучення сурогатної матері (крім одиноких жінок);
- копію свідоцтва про народження дитини (дітей);
- довідку про стан здоров'я дитини (дітей);
- довідку про відсутність протипоказань для участі у програмі сурогатного материнства;
- згоду чоловіка сурогатної матері на її участь у програмі сурогатного материнства.
Також необхідно укласти письмовий спільний договір між сурогатною матір'ю та подружжям.
 
4. Яким чином надається медична допомога іноземцям в державних закладах охорони здоров'я?
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2014 року № 121 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту» іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, медична допомога, зокрема екстрена, надається на платній основі, якщо законодавством або міжнародними договорами України не передбачено інше. Проте, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України, іноземцям та особам без громадянства, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, медична допомога надається за рахунок бюджетних коштів, передбачених на цю мету у державному та місцевих бюджетах. Медичне обстеження іноземців та осіб без громадянства, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та надання їм екстреної медичної допомоги здійснюються на безоплатній основі. Слід пам'ятати, що у разі укладення іноземцем або особою без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, із страховиком-резидентом договору страхування (поліса, свідоцтва, сертифіката), що гарантує оплату вартості медичної допомоги (далі - договір страхування), оплата зазначеної вартості здійснюється страховиком-резидентом шляхом перерахування коштів закладу охорони здоров'я, який надав медичну допомогу, за умови пред'явлення документа для оплати.