+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1
     
На запитання читачів журналу «Здоров'я України» відповідає медичний адвокат Олена Бабич

1. Я працюю лікарем терапевтом у поліклініці. Останні декілька місяців мене ставлять в нічні чергування по стаціонару, але я маю малу дитину та розлучена. На скільки це правомірно?
Відповідно до ст. 62, 177 Кодексу законів про працю України передбачається заборона залучення до надурочних робіт жінок, які мають дітей віком до 14 років. Слід зазначити, що відповідно до Наказу Міністерства праці і соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» лікарні відносяться до постійно діючих підприємств, де запроваджуються чергування медичних працівників. Чергування у стаціонарах здійснюються за рахунок місячної та понадмісячної норми робочого часу працівника. Проте, потрібно пам'ятати, що лікарів амбулаторно-поліклінічних підрозділів можна залучати до чергування в стаціонарі лише на договірних засадах і відповідно до графіків чергування. Тому, самостійно, без Вашої згоди ставити Вас в чергування керівництво не має права.
 
2. Яким чином можна обмежити залучення працівників до надурочних робіт? Працюю черговим на ставку, проте дуже часто керівництво на свій розсуд ставить підробіток в межах додаткових 0,5 ставки. Я маю дитину, якій скоро виповниться 14 років. Чи правомірно керівництво ставить мене в чергування понаднормово?
Відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю зміна режиму роботи, суміщення професій та встановлення або скасування неповного робочого часу можливе лише з письмовим повідомленням працівника за два місяці, якщо ж працівник відмовляється від зміни істотних умов праці, то трудовий договір може припинитися. Тобто самостійно змінювати істотні умови праці роботодавець не може. Також слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 62 можливе застосування надурочних робіт лише у виняткових випадках, які визначені законодавством, а жінки які мають дітей до 14 років можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Отже, керівництво не може ставити Вас на чергування понаднормово без Вашої згоди.
 
3. Я закінчила медичний інститут та наразі вже 2 роки працюю в інтернатурі, проте у зв'язку з сімейними обставинами змушена переїхати до іншої країни. Яким чином можливо звільнитися з інтернатури, не допрацювавши до 3 років?
Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я № 367 від 25.12.1997р. «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» пункт 9 передбачає вичерпний перелік підстав для розірвання угоди з ініціативи випускника. Проте, переїзд до іншої країни не входить до переліку цих підстав і Ви можете звільнитися за власним бажанням, проте відповідно до п.21 цього ж Наказу випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. У той же час, чинним законодавством не передбачена процедура такої компенсації.
 
4. Я працюю лікарем в Донецьку. Проте, у зв'язку з проведенням Антитерористичної операції на сході України та небезпекою для життя я на роботі оформила відпустку без збереження заробітної плати. Термін відпустки закінчується, а повертатися в Донецьк все ще небезпечно. Яким чином мені продовжити відпустку щоб не втратити посаду?
Листом Міністерства соціальної політики від 08.07.2014 р. №7302/3/14-14/13 передбачено, що працівники, які не виходять на роботу у зв'язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операції, або ті, які залишаються у таких районах під час проведення антитерористичної операції і не мають змоги виходити на роботу у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України на підставі «прогул». Про продовження відпустки можна письмово (шляхом поштового, електронного та факсимільного зв'язку) попередити роботодавця. Оскільки, інших причин для звільнення немає Ви не можете бути звільнені за нез'явлення на роботі під час проведення АТО.
 
5. Чи має право лікар, який не закінчив інтернатуру, надавати невідкладну допомогу?
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України « Про екстрену медичну допомогу» громадяни зобов'язані «...за можливості надати виявленій людині у невідкладному стані необхідну допомогу...». Тобто незалежно від того пройшов лікар інтернатуру чи ні, він зобов'язаний буде надати першу медичну допомогу. Лікар, який є інтерном на момент надання допомоги, зобов'язаний надавати допомогу у розрізі своїх навиків та знань, оскільки основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності і після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря(провізора)-спеціаліста певного фаху.
 
6. Яким чином можна довести наявність стану алкогольного сп'яніння? Та якими документами керується центральна районна лікарня при підтвердженні стану алкогольного сп'яніння?
Основними доказами стану алкогольного сп'яніння є: медичний висновок; протокол огляду працівника на стан сп'яніння;інші докази, передбачені цивільно-процесуальним законодавством (свідчення осіб, записи камер відеоспостереження, залишена тара від спиртних напоїв тощо). Проте все ж таки основним та безсумнівним доказом лишається медичний висновок. Наказ Міністерства охорони здоров'я №339 від 28.11.97 р. «Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів» є основним нормативним актом, яким керуються лікарі при підтвердженні алкогольного сп'яніння. Також існує спеціалізований акт - Постанова Кабінету міністрів №1103 від 17.12.2008 р. «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».