+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1
     
Cтаття адвоката Лесі Хороленко для журналу "Управління закладом охорони здоров'я"
 
Процедура прийняття працівників на роботу у цьому році зазнала істотних змін. Експерт розповідає, про що потрібно пам'ятати керівнику закладу охорони здоров'я будь-якої форми власності під час найму кадрів.
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (КЗпП) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Із огляду на законодавче тлумачення, якщо роботодавець найняв особу для виконання певної роботи, платить їй заробітну плату, забезпечує умови праці, а особа при цьому підлягає внутрішньому трудовому розпорядку, роботодавець і особа домовились про вищезгадані умови, то така домовленість і є трудовим договором. Тобто працівники закладу вважаються такими, з якими роботодавець уклав трудовий договір. Сама форма цього договору (угоди) між роботодавцем і працівником може бути як письмова, так і усна (поки що законодавство дозволяє усну форму трудового договору).
Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77-VIII (далі — Закон № 77), що набрав чинності 1 січня 2015 року, до статті 24 КЗпП, яка регламентує укладення трудового договору, були внесені зміни:
• частина третя статті 24 КЗпП України викладена в редакції: «Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;
• частина четверта статті 24 КЗпП («Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи») — виключена.
Отже, починаючи з 1 січня 2015 року роботодавець, приймаючи на роботу працівника, зобов'язаний видати наказ про прийняття на роботу (чи розпорядження). Інакше (якщо роботодавець не видасть наказ про прийняття на роботу) йому загрожують значні штрафи та судові розгляди. Отже, роботодавцеві необхідно видавати накази про прийняття на роботу на всіх працівників, яких він приймає на роботу після 1 січня 2015 року, не допускати таких осіб до роботи, доки накази (розпорядження) про прийняття на роботу не будуть видані.
Окрім зазначеного, зміни до статті 24 КЗпП містять ще одну новелу, яка викликала дискусії серед кадровиків: роботодавець повинен забезпечити повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України*. Без такого повідомлення роботодавцеві заборонено допускати працівника до роботи. Функція реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладена на Державну фіскальну службу України відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236.
Підсумовуючи сказане, доходимо до висновку, що процедура працевлаштування з 1 січня 2015 року зазнала змін, хоча й не глобальних. Проте кожному роботодавцю слід пам'ятати відтепер про дві речі:
1) видати наказ чи розпорядження про прийняття працівника на роботу, після чого фактично останнього може бути допущено до виконання посадових обов'язків;
2) надати до Державної фіскальної служби України повідомлення про прийняття працівника на роботу згідно із затвердженою Кабінетом міністрів України формою.
 
Леся Хороленко, адвокат Юридичного бюро Олени Бабич
для журналу "Управління закладом охорони здоров'я"