+38 (044) 238 00 03
м. Київ, пр. Перемоги 21-А, літ."А" оф.1

     
Стаття молодшого юриста Анни Малець для журналу "Практика управління медичним закладом"
 
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується шляхом надання днів щотижневого відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, встановлення скороченого робочого дня для окремих професій і сфер виробництва, скороченої тривалості роботи у нічний час. Конституційне право на відпочинок має кожен працівник в Україні, що також передбачено Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 р. (далі — КЗпП), Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) та низкою підзаконних нормативно-правових актів.
Так, відпустка — це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи та заробітної плати.
 
Згідно зі статтею 2 Закону № 504 право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
 
КЗпП передбачено щорічну основну, додаткову, творчу, соціальну відпустки та відпустки без збереження заробітної плати. Відповідно до статті 75 КЗпП щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Аналогічне положення містить і Закон № 504.
Так, є категорії працівників, порядок отримання відпусток якими має свої особливості. До них, зокрема, належать медичні працівники.
 
Питання відпочинку працівників закладів охорони здоров'я, крім зазначених вище нормативно-правових актів, регулюється Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII (далі — Закон № 2801) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17 листопада 1997 р. № 1290 (далі — Постанова № 1290).
 
Додаткова щорічна відпустка медичним працівникам надається за особливий характер праці. Тривалість цієї відпустки встановлюється відповідно до Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (додаток 1 до Постанови № 1290; далі — Список № 1290). Статтею 77 Закону № 2801 передбачено професійні права та пільги медичних і фармацевтичних працівників, серед яких і скорочений робочий день, і додаткова оплачувана відпустка у випадках, встановлених законодавством. Списком № 1290 передбачено надання додаткової відпустки медичним працівникам закладів охорони здоров'я тривалістю від 4 до 35 календарних днів.
 
Утім, слід пам'ятати, що додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці надається у повному передбаченому обсязі, якщо працівник працював у вищезазначених умовах повний робочий рік. До стажу роботи, що дає право на додаткові щорічні відпустки, зараховується:
1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників такого виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
 
Відомо, що медичні працівники працюють і понаднормово. У зв'язку з цим передбачено й додаткову відпустку за ненормований робочий день. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 8 Закону № 504 щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам із ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором, угодою.
 
Крім того, статтею 4 Закону № 504 передбачено й інші види відпусток, на які мають право медичні працівники, як і всі громадяни, а саме:
• додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
• творчі відпустки;
• відпустки для підготовки та участі в змаганнях;
• соціальні відпустки (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустка у зв'язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи);
• відпустки без збереження заробітної плати.
 
Отже, медичні працівники мають конституційне право на отримання відпустки з дотриманням загальних правових норм чинного законодавства за умови врахування особливостей, передбачених спеціальними нормативними актами у сфері охорони здоров'я.
 
Анна Малець, молодший юрист Юридичного бюро Олени Бабич
для журналу "Практика управління медичним закладом"